настромлювана, обслинювана, облизувана, запаскуджувана іншими. Зіткнення цивілізацій у моєму мозку: Христове військо і його позастатева моральність супроти орд Тора й Одіна і їхніх радощів від кохання з жінкою, в яку проникали інші.
Минув заледве місяць, як померли мої батьки, а я борюся з буревієм ревнощів.
– Куди вони подалися?
Качур указав на дахи.
– Туди.
– Куди саме? – повторив командир.
Качур нервово задихав. Командир поліцейських не видавався надто терплячим.
– У тому напрямку.
– У якому напрямку?
Качур проковтнув слину.
– Уже сутеніло, я не розгледів добре.
Командир повернувся до мене.
– Кажи ти. Куди вони поділися?
Я теж не бачив, куди втекли мій брат і його друзі. Я згубив їх із поля зору, коли вони перебігали поміж баками сім’ї Паділья.
– Не знаю.
– Не знаєш?
– Так, не знаю.
Командир підізвав одного з поліцейських.
– Хуаресе, іди сюди.
Підійшов товстун. Краплі поту вкривали його верхню губу.
– Слухаю, шеф.
– Ану візьми за яйця цю дівчинку.
Товстун простяг руку до моїх яєчок, але я відступив на два кроки. Товстун посміхнувся.
– Тобі сподобається, дитинко. Нумо, іди сюди.
Зблідлий Качур не міг і поворухнутися. Товстун раптово повернувся й схопив його за карк. Качур крутнувся, намагаючись вирватись.
– Пусти мене.
Товстун знерухомив його, стисши пальцями. Командир присунув лице до Качура.
– Де вони поділися?
– Не знаю, клянуся, я не знаю.
Товстун стис сильніше. Качур скорчився від болю.
– Пустіть його, – крикнув я.
Інший поліцейський виріс у мене за спиною.
– Замовкни, дівчинко.
Командир правив далі.
– Де вони, на хер, поділися?
– Матір’ю клянуся, я не знаю.
Командир презирливо глянув на нього.
– Слинявий сцикливий гівнюк.
Він повернувся до товстуна.
– Відпусти його.
Товстун ще раз різко стис йому шию і відпустив. Почувшись вільним, Качур дременув поміж дахами. Командир підступив до мене.
– Коли ці щурики повилазять зі своєї нори, скажеш їм, що рано чи пізно майор Адріян Суріта їх злапає.
Махнувши рукою, він підізвав своїх людей, і вони пішли в напрямку даху Мартінесів.
Завдяки відмінним оцінкам Фуенсанта була на верхівці ієрархії safety patrols. Керівні позиції в ескадронах шпигунів розподіляла заступниця директорки початкової школи, міс Дювальє, руда й зморшкувата француженка.
