З дитинства ніхто не бачив, щоб я плакав, а тепер жінка, яку я кохав, бачила, що я не можу спинитися. Я хотів проковтнути сльози, сховати їх, придушити їх. Я ніколи не плакав.
Цілуючи мої сльози, Чело роздяглася. Я притисся до неї. Відчуття її наготи почало заспокоювати мене. Я уткнувся головою їй у плече й заснув.
Визначення смерті: припинення або закінчення всіх життєвих функцій певного організму.
Визначення смерті: припинення або закінчення всіх життєвих функцій певного організму
Визначення смерті: припинення або закінчення життєвих функцій певного організму.
Визначення смерті: припинення або закінчення функцій певного організму.
Визначення смерті: припинення або закінчення певного організму.
Визначення смерті: припинення певного організму
Визначення смерті: припинення організму
Визначення смерті: припинення організм
Визначення смерть: припинення
смерть: припинення
смерть:
с ерть:
с рть:
с ть:
с ь:
с:
:
.
Рiвнини
Амарук бачив його кілька разів. Він був величезний, з густою сірою шерстю. Одного-двох риків було досить, щоб інші вовки послухались його. Величезний сірий вовк з’явився зненацька і в жорстокій сутичці позбавив влади Тулуґака. Тулуґак протягом двох зим був вожаком зграї. Амарук назвав його Тулуґаком за чорний колір шерсті, такий чорний, як у воронів.
Смертельно поранений глибокими укусами, Тулуґак побрів засніженою рівниною, залишаючи рясний кривавий слід. Амарук пішов по слідах і знайшов його величезне чорне тіло в кінці улоговини. Його шкура не годилася для використання. Рани, завдані в битві, зіпсували її. Цілі шматки було видерто зубами.
Протягом місяців Амарук намагався вполювати його, але Тулуґак ніколи не наближався до пасток і не давав можливості для прицільного пострілу. Це був обережний і кмітливий вовк. Амарук сів навпочіпки, щоб оглянути труп. Прекрасний був вовк. Амарук провів рукою по його темній шкурі. Від бездиханного тіла ще йшло тепло. Він відрізав хвіст і сховав на поясі.
У наступні дні Амарук вивчав рівнини через бінокль. Він хотів вистежити зграю, яку тепер вів великий сірий вовк. Але не бачив нічого, навіть слідів на снігу. Лише чув, як вони виють по ночах, їхнє виття було пронизливим і потужним. Щодня, прокидаючись, він згортав польовий намет, скручував шкури, на яких спав, прилаштовував їх на сани, узував снігоступи й вирушав до віддалених місцин, звідки чув виття.
Через два тижні він нарешті натрапив на відбитки на снігу. Сліди п’ятнадцяти вовків. З їхнього розміру він визначив, що то мали бути дев’ять самиць й три молоді самці: двоє дорослих й великий сірий вовк, самець-ватаг.
П’ять днів Амарук ішов по сліду. Великий вовк вів їх у саму хащу лісів. Лише раз Амарук зміг побачити, як вони дріботіли вдалині. Вовк спинився, понюшив
