у Севеноуксі у 1942 році, єдина дитина, батьки – парикмахерка та ріелтор. Хоча він про себе не так розповідає своїм друзям з гольф-клубу. Отримав стипендію у Гарроу у віці одинадцяти років, а перед випуском здобув шкільну премію мистецтв. Після Гарроу він вступив до Школи мистецтв Слейда, але щойно зрозумів, що він найкращий студент на курсі, як говориться у директорському звіті про випуск, сказав, що ніколи не стане заробляти мистецтвом собі на життя. Вони порадили йому зробити кар’єру викладача. Він проігнорував цю пораду.
– Коли він випустився зі Слейда, – підхопив Ламонт, – то збагнув, що саме буде робити у світі мистецтв. Проте йому треба було набратися досвіду, перш ніж розпочинати свою справу. Він прийшов до провідної галереї у Вест-Енді як стажер, і там він зрозумів, скільки можна заробити на мистецтві, особливо якщо ти не надто совісна людина. Через кілька років його звільнили за невідомих нам обставин, проте ми точно знаємо, що з того часу жодна галерея його не приймає. Потім він на якийсь час пішов з публічного життя, аж поки полотно Сальвадора Далі не зникло з Інституту Курто, це трапилося за багато років до появи нашого департаменту.
– Чому ви думаєте, що він причетний до цього? – спитав Вільям.
– Ми побачили запис з камери відеоспостереження, як він робив фото картини за місяць до її зникнення. Більше він таких помилок не припускався, – сказав Гоксбі.
– І, мабуть, він мав з цієї справи непоганий зиск, бо знову зник з нашого поля зору аж до моменту викрадення Рембрандта з Музею Фіцмолеан сім років тому. Проте містер Бут Вотсон не зміг домовитися зі страховою фірмою, і це був його перший і єдиний провал. Хоча самому викраденню картини позаздрив би навіть Томас Краун.
Вільям не перебивав.
– Суботнього вечора, одразу після закриття музею, до Фіцмолеану під’їхала автівка банди. Двоє чоловіків у поліцейській формі зайшли до будівлі під приводом того, що спрацювала сигналізація. Вони вдарили вахтера по голові, зв’язали його і за десять хвилин вийшли з будівлі через головні двері з полотном у руках.
– А де була охорона?
– Вони стверджують, що в той момент оглядали верхній поверх, а вниз спустилися через півгодини, о 16:48.
– Це точний час? – спитав Вільям.
– Так, – відповів Ламонт.
– Того вечора «Манчестер Юнайтед» змагався з «Ліверпулем» за Кубок Англії, матч транслювали на «Бі-бі-сі 1». Останній свисток прозвучав о 16:46.
– А де був телевізор? – поставив інше питання Вільям.
– У буфеті для працівників, на цокольному поверсі, – сказав Ламонт, – про що Фолкнер добре знав, бо грабіжники приїхали у той самий момент, як прозвучав свисток до старту другого тайму, а потім ми з’ясували, що обидва охоронці вболівали за «Манчестер Юнайтед», про що Фолкнер, звісно, знав.
– Якщо диявол в деталях, то він диявол, – додав Гоксбі.
– Тепер ви знаєте, що на нас чекає, – сказала детектив Ройкрофт. – Високоорганізований професійний злочинець,
