може володіти важливим витвором мистецтва, викраденим з Фіцмолеану. Він підписав ордер на обшук, і тієї ж ночі ми обшукали будинок Фолкнера. Доки ви не з’явилися, ми були впевнені, що зірвали джекпот.
– А ви розглянули іншу частину його колекції у будинку?
– Так, – сказав Ламонт, – проте там немає жодної картини з переліку втрачених, і на всі з них у нього були чеки.
– Тож він реінвестує свої нечесно зароблені кошти в інші витвори мистецтва, що переконує мене в тому, що навряд чи він знищить Рембрандта.
– Я б не був у цьому таким впевненим, – сказав Гоксбі, закриваючи теку. – Отже, ми обговорили останні новини, проте мені не треба вам нагадувати, що у нас і без того повно інших справ. Тож давайте не будемо відкладати їх на полиці, щоб вони вкривалися пилом. Зараз мені важко сказати, чого нам це коштуватиме, та будь-які, навіть маленькі зачіпки нам допоможуть. Державу більше цікавлять цифри, аніж скільки реальних злочинців опинилося за ґратами. Тож давайте повернімося до роботи.
Усі присутні за столом зібрали свої теки й пішли до дверей. Але перш ніж Вільям вийшов, Гоксбі сказав:
– На два слова, Ворвіку.
Командор почекав, поки двері зачинилися, і продовжив:
– Вільяме, ви знаєте, що ви розумний, ваші колеги теж про це знають, тому не треба щоразу нагадувати їм, що їхній тріумф закінчився катастрофою. Якщо ви хочете колись опинитися на моїй посаді, не треба бісити людей, з якими ви працюєте. І я вам хочу запропонувати хоч іноді питати поради, а не тільки роздавати їх. І, може, вам варто проводити більше часу у більярдній, бо, судячи з усього, у Ламбеті вам це не заважало.
Вільям згадав батькові слова про те, що командора не варто недооцінювати. Він кивнув, тихо вийшов з кімнати у роздумах про слова командора й повільно пішов коридором. Ворвік ще не був у більярдній Скотленд-Ярду. Коли він повернувся до офісу, де він сидів разом з колегами, то побачив на своєму столі дві теки зі справами. Він майже дочитав ту, на якій було написано «Черчилль», коли побачив, що до нього підійшла детектив Ройкрофт.
– З якої порадите мені почати, сержанте? – спитав Вільям.
– Нагадай, що там, – сказала Джекі.
– «Вінстон Черчилль» або «Місячний пил»?
– «Місячний пил» легший. Професор точно не злочинець, і, чесно кажучи, містер Андервуд, заступник генерального секретаря в Американському посольстві, перебільшує. Але ми не хочемо, щоб стався дипломатичний інцидент, тому будь обережним.
– А «Черчилль»?
– Це вже складніша справа, проте, як Яструб нам нагадав, цифри зараз головне, тому впевнись, що підозрюваного схоплять і засудять, хоча я гадаю, що він отримає умовний термін, та ще й на шість місяців. Та це хоча б щось для статистики. Але що насправді важливо, то це те, що тобі власноруч треба знайти людину, яка підробила Рембрандта, і сподіватися, що це виведе нас на Фолкнера. Ось тобі моя порада, Білле, – сказала вона значуще. – Навіть не думай піти додому, поки в кабінеті Яструба горить світло.
– Дякую за пораду, –
