хмаринки чудернацьких форм. Кошовий час від часу розважався, рахуючи їх, або прикидаючи подумки, на кого зі знайомих подібні та чи інша.
Дерев’яне ліжко хоч не надто широке, все одно займало собою трохи менше половини кімнатного простору. Його ще вистачило на круглий клишоногий столик, куди Клим прилаштував маленьку гасову плитку, стілець із вигнутою спинкою, який стогнав, коли на нього сідали, і тумбочку: сюди він примостив вмивальний тазик з облупленою збоку емаллю й глек для води.
Вбиральня була на кожному з поверхів, для загального користування мешканців. Лиш Клим, єдиний пожилець мансарди, мусив спускатися задля потреб поверхом нижче. Митися призвичаївся в громадській лазні, облаштованій в сусідньому кварталі, там же працювала цирульня.
Черевики Клим ставив у куток, коли був удома – взував повстяні капці. Замість вішака забив у стіну кілька великих цвяхів, розвішав на них пальто, капелюх, плащ та синій берет. Мав ще піджак, пару штанів і три сорочки, все це раз на тиждень віддавав до пральні в будинку по сусідству. Чистий одяг вішав на спинку стільця, а для книжок змайстрував поличку.
Офіцерські чоботи тримав під ліжком. Там же примостив фанерну валізу, єдине майно апатрида. У ній Кошовий тримав дбайливо загорнуті в мішковину легкі туфлі, змінні шкарпетки на гумках, дбайливо складений військовий однострій.
На дні чемодана, під одностроєм, лежав револьвер системи наган.
У таборі всіх військових, незалежно від рангу й статусу, змусили здати зброю. Свій наган Клим роздобув пізніше, вже коли опинився в Берліні. Паперові гроші на той час уже кілька років ніде нічого не вартували, але Кошовий немов відчував – приховав, як виходили з Кам’янця, три золотих, ще царських червінці. Вантаж неабиякий, та дивом не загубився під час відступу. Не знайшли його й поляки, офіцерська форма не завадила роззброїти, але й від ретельного обшуку вберегла. Тож одну з трьох монет Клим за першої ж нагоди обміняв на револьвер і набої. Дві інших дозволили попервах триматися на плаву, не зануритися в емігрантські злидні відразу.
Ніде нікого не дивувало, що за п’ять повоєнних років на руках у людей досі лишається чимало вогнепального: від пістолетів із револьверами до рушниць та навіть кулеметів. Звісно, особа в статусі апатрида ризикувала, маючи при собі зброю. Але Кошовому й тут пощастило: служба сторожа в нічному кабаре на Монпарнасі дозволяла тримати наган напохваті.
І вже дві доби, як його револьвер вважався легалізованим де-факто, нехай навіть ажанам це не дуже до вподоби.
Зачинившись із середини, Клим скинув пальто, перевзувся. Потім виклав із пакета довгастий багет, спечений зранку, вже не такий м’який та духмяний, й через те дешевший, ніж уранці, коли булочник виймає хліб просто з печі. Додав до багета шматочок козячого сиру, нарешті – пляшку червоного вина, купленого тут же, в Булоні, хоч не найліпшого, але й недорогого.
Завершив вечерю, лишивши вина на третину. Якійсь час дивився на пляшку, думав, жував губами. Нарешті впевнено запхав у горлечко корок, примостив
