чи вийде? Бачу тут пана Фогля…
– Це той слідчий, який веде справу? – запитала Міра, крадькома вдивляючись в обличчя Сікорського. Здається, Менчиць їй відповів, але вона вже не чула його слів, бо за кілька кроків від дами у капелюсі та молодого авіаконструктора побачила знайоме обличчя.
– Ви щось сказали про пана Фогля? – перепросила вона, ледь повернувши голову до Менчиця.
– Так, він заступник Репойто-Дуб’яго. Навряд чи він спокійно дивитиметься на те, як Тарас Адамович розгортатиме розслідування.
Дві труни почали опускати на дно ями. Дама у крислатому капелюсі просунула під вуаль руку з хустинкою. Віра краєм ока побачила, як до ями неквапом підійшов той, кого вона щойно впізнала – пілот із Куренівського аеродрому, штабскапітан Горенко. Здається, він також кинув жменю землі на труну. Так само, як це щойно зробив невисокий чоловік, який стояв праворуч від священника. Міра пошукала очима Тараса Адамовича, здивовано озирнулася на Менчиця.
– Він пішов, – тихо сказав молодий слідчий, – його швидко помітили.
– Хто?
– Пан Фогль, про якого я говорив.
– Але ж…
– Гадаю, поліцію не надто надихнула поява колишнього слідчого Галушка на похороні Курдашових.
– Що ж нам тепер робити?
– Спробуємо поговорити з тими, хто знав князя та його молоду дружину. Пропоную почати з пана Сікорського – тим паче, що він навряд чи затримається у місті.
– А якщо пан Фогль помітить, що ви опитуєте свідків? – поцікавилася Міра.
– Не помітить, якщо опитуватимете ви, – усміхнувся молодий слідчий.
Міра здивовано поглянула на нього. Наскільки це взагалі складно – ставити запитання незнайомим людям? Ще й так, аби не викликати підозри і не лишитися проігнорованою? Тарас Адамович під час допитів завжди балансував між напівправдою і відвертим обманом. Був щирим і зацікавленим, спокійним і по-діловому зібраним. Але ж вона – не слідчий! Навіть не колишній! Співрозмовники Тараса Адамовича часто навіть не запитували, чи він із поліції, зробивши упереджений висновок на користь цієї версії, або задовольнялися відповіддю «Майже» на своє запитання. А їй доведеться придумати щось переконливіше на зустрічне запитання: «Хто ви і чому розпитуєте?»
Як починає розмову зі свідками Тарас Адамович? Говорить якусь просту і не надто несподівану фразу. Щоправда, вона не бачила, як він опитував свідків на похороні. На кладовищі всі звичні фрази лунатимуть неприродно.
– А куди ви поділи старого?
Запитання примусило здригнутися і рвучко обернутися до того, хто так раптово вдерся у її роздуми.
– Дивний початок для розмови, – холодно сказала дівчина, упізнавши голос ще до того, як зустрілася поглядом із чоловіком, який спинився за два кроки від них. Горенко говорив тихо, однак Мірі здавалось, що його слова – голосніші за протяжний речитатив
