що більшість відомих українських і білоруських діячів кінця XVI – начала XVII століття були так чи інакше пов'язані з Острозькою академією.
Занепад академії, що почався в 1620-х роках, багато в чому пов'язаний з діяльністю ордена єзуїтів. Треба сказати, що єзуїти приділяли велику увагу не тільки місіонерській, але і освітній діяльності: створили одну з кращих (а на думку деяких дослідників кращу) систему освіти, активно займалися книгодрукуванням. Проте при цьому єзуїти не приймали сумісного існування конфесій, вважаючи, що право на життя має тільки одна релігія – католицизм.
Незважаючи на численні спроби, єзуїтам не вдалося схилити на свою сторону князя Василя-Костянтина. Проте його спадкоємці виявилися менш твердими в своїх переконаннях. Католиками стали його три сини, і після смерті князя в 1608 році його послідовникам ставало все важчим відстоювати академію. У 1624 році в Острозі був відкритий єзуїтський колегіум. У створених умовах Острозька академія не могла витримати конкуренції і тиску з боку католиків і в 1636 році перестала існувати.
Відродження академії почалося 12 квітня 1994 року, коли Президент України Л. Кравчук підписав указ про створення Острозького колегіуму, а указом від 30 жовтня 2000 року університету «Острозька академія» був привласнений статус національного.
Заснування Львівського Успенського ставропігійського братства
Приблизно з кінця XI – начала XII сторіччя в країнах Західної Європи почали з'являтися братства світських людей. Члени таких братств складали письмовий статут, обирали старшин, збиралися для молитов, спільно ховали померлих, займалися добродійною діяльністю. Також достатньо широко були розповсюджені улаштування братських банкетів і відзначення днів патронованих святих. Ремісничі цехи, по суті, мали форму релігійних братств, але окрім добродійних і церковно-обрядових справ займалися також регламентацією випуску продукції й її збутом. Багато з організаційних форм, перш за все процедуру вибору старшин, братства перейняли з міського самоврядування, разом з тим такі обряди, як присяга нових членів і деякі інші, формувалися під впливом монастирських правил.
Православні братства на території України і Білорусії почали виникати з середини XV століття. У цілому причини їх появи були аналогічні тим, що сприяли появі братств у Західній Європі, проте були і свої, особливі історичні обставини. З часів Великого князя Литовського і польського короля Ягайла і до кінця правління його династії не припинялися постійні спроби Польщі знищити православ'я, яке служило духовною основою українського і білоруського народів. Для захисту віри і народу від утисків католиків і створювалися православні церковні братства. Вперше про існування православного братства згадується в описі справ Лембергського архіву за 1601 рік, згідно якому 1439 роком датована грамота короля Казимира IV. Цей рік можна вважати роком установи Львівського братства, хоча в багатьох джерелах зустрічаються й інші дати, зокрема 1463 рік.
