«нічиї» землі, що насправді належали вільним селянам. Посилювався процес «другого закріпачення селян», який більшою мірою відносився до Східної Європи. Селяни зненавиділи нових господарів, із-за чого почалася масова втеча на схід, за Дніпро. Шляхта ж звільнилася від податків і воєнних зобов'язань.
Створення Острозької академії
Одним із багатющих людей свого часу був князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозький. Йому належали понад три тисячі міст і сіл – третина всієї Волині, маєтки в Київському, Володимирському, Білоцерківському, Богуславському, Переяславському, Канівському і Черкаському староствах. Також князь володів замками і палацами у Варшаві, Вільно, Турі, Тарнові, торговими домами в Гданську, Львові, Ярославі. Як відзначають історики, по багатству Василь-Костянтин Острозький втричі перевершував самого короля Речі Посполитої. Нащадок одного із знатних родів, він народився в 1526 році і був вихований у православному дусі.
Люблінська унія 1569 року, в результаті якої Литва і Україна були приєднані до Польщі, відкрила дорогу польському католицизму на українські землі. Ідеологічна і культурна експансія торкнулася всіх сфер життя, у тому числі й освіти – в Україні масово почали організовуватися польські школи з досить високим рівнем навчання.
Як повинні були поступити в такій ситуації ті, кому це не подобалося? Звичайно, простіше і спокійніше було плисти за течією – прийняти нову віру – або, принаймні, відійти убік і сповідати віру предків крадькома. Але у князя Острозького була інша думка. Він і його однодумці розуміли, що для боротьби і протистояння католицизму потрібні освічені люди, а значить, школи й академії, де підростаюче покоління виховувалося б у патріотичному дусі і в традиціях православ'я. Острозький дотримувався свого плану розвитку освіти в Україні, він сприяв створенню церковних братств у різних містах, відкриттю при них шкіл і друкарень. Головним його досягненням на цьому терені стала Острозька академія.
Вибір Острога, міста на Волині (нині це Рівненська область), був не випадковий. По-перше, тут знаходилася резиденція князя, по-друге – місто ще до появи академії було інтелектуальним центром, сюди з'їжджалися учені і просвітителі. Нітрохи не зменшуючи заслуг Василя-Костянтина Острозького в створенні в Острозі учбового закладу, необхідно відзначити, що у його витоків стояла племінниця князя Галшка (Єлизавета) Гулевичівна-Острозька (це ім'я ще зустрінеться читачеві в статті про інший видатний учбовий заклад – Києво-Могилянської академії). Навіть у її заповіті був пункт про виділення грошей на будову госпіталю і школи в Острозі.
Перша згадка про Острозьку академію зафіксована в лютому 1577 року (вважається, що академія була заснована роком раніше) в передмові до книги польського письменника єзуїта Петра Скарги «Про єдність костьолу Божого».
В основу системи навчання в Острозькій академії було покладено традиційне для середньовічної Європи,
