як дівки не дістав!
Пер Ґінт: Ну!
Оза: (хлипає) У той час, як ти по небі
Уганявся на цапі,
Мац Моен її посватав.
Пер Ґінт: Що? Той Мац – страхополох?
Оза: Так, вона іде за нього.
Пер Ґінт: Підожди, нім я коняку
Запряжу. (Повертається до виходу)
Оза: Тут шкода слів –
Завтра в них буде весілля!
Пер Ґінт: Нині в ніч іще не пізно!
Оза: От сховайся, як не хочеш,
Щоб взяли тебе на сміх.
Пер Ґінт: Ну! Мені дадуть дорогу!
(Підстрибує сміючись)
Через верх, бо шкода часу
Коні в бричку запрягать.
(Підстрибує. Підіймає Озу високо вгору)
Оза: Кинь!
Пер Ґінт: О, ні! На цій кульбаці
Ти поїдеш на весілля!
(Переходить потік)
Оза: Милий Боже! Вітрогоне,
Ми потонемо!
Пер Ґінт: О, ні!
Не для мене смерть в багні!
Оза: Кому висіти – не втоне!
(Хапає його за волосся)
Потворе!
Пер Ґінт: Сиди спокійно –
Можеш впасти ненадійно.
Оза: Осле!
Пер Ґінт: Шкода язика!
Мужчина сміється з того.
Ну – тепер вода мілка.
Оза: Не пусти!
Пер Ґінт: Не бійсь нічого!
Пер на цапа сів охляп.
(Скаче)
Ти є Пер, а я є цап!
Оза: З ума зійду!
Пер Ґінт: Ні! Лиш – скік,
Ось за нами вже потік!
(Виходить на берег)
Слід би цапу заплатить,
Що на сушу переніс.
Оза: (б’є його по лиці)
Ось тобі за перевіз!
Пер Ґінт: Ой! Чиж варто вас возити?
Оза: Кинь!
Пер Ґінт: Ні, щойно на весіллю!
Пустите язичок в рух –
Скажете всім – так і так,
Скажете, що Мац – дурак!
Скажете, най кинуть жарти,
Пер самої княжни вартий!
Оза: О, цього ти певен будь!
Каші я там навару –
Всі твої брехні і штуки
Мов олій підуть в гору!
Пер Ґінт: Так?
Оза: (лютуючи б’є ногами)
Не скорше я змовчу,
Аж тебе затравлять псами,
Мов бродягу із села.
Пер Ґінт: Коли так, то піду сам.
Оза: Але й я найдуся там.
Пер Ґінт: Не добігнеш там на час!
Оза: Ні? Побачиш, я завзята,
Люта, що гризла би камінь,
Як озлюсь, то
