Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну - Том Сегев страница 36
Будинки селища стояли на схилі пагорба, на вершині якого була навчальна ферма. Коли охорона ферми була передана «Бар-Гіора», інші фермери також почали наймати єврейських охоронців. «Це була перша мошава, яка залучила єврейських охоронців», – пізніше писав Бен-Ґуріон; для нього важливо було стверджувати, що він там був присутній серед «першої нічної охорони».[277]
Його роботодавець Авраам Рогачевський прийняв його у себе як члена сім’ї, і Бен-Ґуріон почувався там добре. «Як приємно та легко орати!», – нахвалював він. Час від часу віл заважав його думкам, відхиляючись від шляху і вимагаючи повернутися на місце. «Коли ми їдемо прямо, я повертаюся до своїх мрій», – писав він. Ця людина залишила тепло у його серці на все життя.[278] Напередодні він розважався зі своїми друзями; онук Рогачевського писав, що Бен-Ґуріон цілувався у зерносховищі з дівчатами мошави.[279] Він багато чого читав, а іноді задля розваги спускався до Тіверії. Але попри тепле ставлення роботодавця та його відносно комфортне життя Бен-Ґуріон почувався самотнім. 5 травня 1908 року він надіслав батькові один зі своїх найщиріших листів, сповнених туги та крику про допомогу. Кілька місяців до цього батько надіслав йому десять рублів і запропонував повернутися додому. Це образило Бен-Ґуріона, і він повернув гроші. Пізніше Рахель Бейт Халахмі розповіла, що більшість молоді робили так само. Тим часом, однак, його гордість похитнулася. Він попросив у батька грошей і рушив до Плоньська.[280]
Напередодні поїздки у нього було багато сумнівів – подруга Рахелі збиралася вийти заміж за Єгезкеля Бейт Халахмі. Бен-Ґуріон, схоже, намагався надихнутися історією ще одного чоловіка, який також втратив Рахель: «Чи не страждав Патріарх Яків від спеки дня і холоду ночі за своє кохання?», – написав він своєму батькові, пояснюючи, що якщо любов до жінки вартувала таких страждань, тим більше варта любов до землі Ізраїлю.[281] У день їх одруження Бен-Ґуріон уже був у Плоньську. Практична причина його поїздки була пов’язана з військовим обов’язком у російській армії, якій він підпорядковувався. Якби Бен-Ґуріон залишився в Палестині, його вважали б дезертиром, а його батькові довелося б сплатити великий штраф. Як не дивно, росіяни не накладали штрафу на громадян, чиї сини були зараховані, а потім дезертували. Саме це і зробив Бен-Ґуріон, використовуючи підроблені документи та хабарі, як і багато хто тоді. Шломо Цемах також повернувся до Плоньська, щоб розв’язати питання про свій військовий обов’язок.[282]
Удома Бен-Ґуріон і далі наполегливо переконував батька оселитися в Палестині, можливо, у Седжері. Йому це не вдавалося, але він не здавався. Після свого візиту – шести місяців
277
Ben-Gurion 1955b, p. 311ff.; Hadani 1955, p. 223ff.; Ben-Gurion 1971a, pp. 17, 37,44ff; текст промови Бен-Ґуріона з нагоди святкувань у Седжері від 25 вересня 1962 року, BGA.
278
Текст промови Бен-Ґуріона з нагоди святкувань у Седжері від 25 вересня 1962 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до батька від 1 лютого 1908 року, наведений у Erez 1971, p. 116; Hador, Jan 24, 1950; запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 21 січня 1955 року, BGA; лист Бен-Ґуріона до Ларни Яшар від 6 грудня 1970 року; лист Бен-Ґуріона до Голдмана від 2 березня 1969 року, BGA.
279
Michaeli 1991, p. 136.
280
Листи Бен-Ґуріона до батька від 7 листопада 1907 року та 5 травня 1908 року, наведені у Erez 1971, pp. 112, 120; Rachel Beit Halahmi 2006, p. 90.
281
Rachel Beit Halahmi 2006, pp. 76, 80ff; лист Бен-Ґуріона до батька від 13 травня 1907 року, наведений у Erez 1971, p. 106; Teveth 1977, pp. 502, 148, 520 n. 28.
282
Teveth 1977, p. 147ff; Zemach 1983, p. 68.