з’їзді в Яффі було обрано Центральний Комітет; Бен-Ґуріон був призначений одним із п’яти його членів. Першим завданням Комітету була підготовка партійного маніфесту. З цією метою вони зібралися в арабському готелі в Рамлі.[248] «Ми дуже зайняті», – написав Бен-Ґуріон батькові з таємної зустрічі, через що мав час лише на коротку вечірню прогулянку навколо Рамли. Зазвичай він сідав після цього і складав докладний опис побаченого. Він піднявся по 127 сходинках до Білої вежі, з якої спостерігав один із тих заходів сонця, які завжди змушували його тремтіти, розпалюючи уяву. «Хто знає, – запитував він себе. – Можливо, наші герої воювали тут тисячі років тому з людьми, які займали їхню землю».[249] Протягом наступних років Рахель Янаіт заперечувала значущість цієї події. «Кілька приємних молодих хлопців із розпущеним волоссям, які сперечалися на філософські теми – це і все, що було, – писала вона, – але про реальні потреби єврейських робітників країни вони насправді уявлення не мали».[250]
У січні 1907 року члени «По’алея Ціон» знов зібралися у Яффі, щоб ратифікувати те, що називалося Маніфестом Рамли. Бен-Ґуріон був одним з основних доповідачів. Він заявив, що місією пролетаріату є створення міцної єврейської держави, що повторює ідею, яка існувала тоді в Російській імперії. Там соціалісти проголосили, що те, що добре для робітників, є корисним для всієї російської нації.[251]
Бен-Ґуріон почав шукати себе та своє політичне призначення.
«Я витрачаю весь свій вільний час на громадські справи», – писав він батькові, пояснюючи, чому не пише частіше. Уперше він ставив державні справи вище сімейного обов’язку.[252] Тим часом він переїхав до Яффи. Арабське місто, яке він ненавидів, частково через велику кількість єврейських іммігрантів, які збираються на його вузьких вулицях, пропонувало Бен-Ґуріону більше, ніж Петах-Тіква, так само, як і Варшава пропонувала більше, ніж Плоньськ.
Політика й досі не годувала його, тому, як і у Варшаві, у Яффі він заробляв на життя як учитель. Час від часу Бен-Ґуріон відвідував Петах-Тіква, де заснував робітничу організацію, саме тому, і з тієї ж причини він колись їздив із Варшави до Плоньська. «У Петах-Тіква ми заснували першу профспілку», – писав він пізніше, перефразовуючи відому заяву Герцля: «У Базелі я заснував єврейську державу».[253] Надсилаючи звіти про свою діяльність до американського відділення «По’алея Ціон», він звернувся за фінансовою підтримкою і попросив, щоб відправляли її на його приватну адресу. Бен-Ґуріон додав, що не проти поширення його листа нью-йоркськими товаришами; вони так і зробили. Написаний їдишем, це був його перший опублікований твір.[254]
На початку січня 1907 року серед єврейських робітників спалахнув страйк на винзаводі «Рішон-ле-Ціон». Він супроводжувався насиллям, лунали постріли. Бен-Ґуріону вдалося допомогти його урегулюванню. Жоден із них не переміг,
Teveth 1977, p. 101.
Лист Бен-Ґуріона до батька 19 жовтня 1906 року, наведений у Erez 1971, p. 78; Ben-Gurion 1971a, p. 25.
Yanait Ben-Zvi 1962, p. 86.
Teveth 1977, p. 581ff.
Лист Бен-Ґуріона до батька від 18 грудня 1906 року, наведений у Erez 1971, p. 91.
Листи Бен-Ґуріона до батька від 15 січня та 13 травня 1907 року, наведені у Erez 1971, pp. 97, 107; Ben-Gurion 1971a, p. 32.
Yidisher Kempfer, Jan. 18, 1907, in Teveth 1997, p. 104.
