rel="nofollow" href="#n_205" type="note">[205]
Бен-Ґуріон інколи зауважував про зниження рівня єврейських іммігрантів. Він називав більшість новоприбулих «небажаними елементами», які шкодять палестинській спільноті більше, ніж її зміцнюють. Лист, надісланий Фуксу за чотири місяці після приїзду, показував раптове і болісне пробудження від ілюзій. Тільки після трьох років їх розлучення він замислився. «Можна сказати, що тоді ми були ще дітьми… невинними, мрійливими дітьми … але життя тривало – жорстоке, безпардонне, реальне життя». Інші були теж розчаровані.[206] [207]
Одним із перших уроків, засвоєних ним у Палестині, було те, що люди, які їхали сюди лише заради ідеалу, не могли вижити взагалі: дуже рідко вони були успішними. «Нормальна людина», як він висловився, спершу повинна усвідомити свої матеріальні потреби.[208] Незабаром Бен-Ґуріон виявив, що повторює те, що робив у Польщі. Він залишив місто Петах-Тіква, переїхавши до сусіднього міста Яффа, і почав будувати кар’єру, що ґрунтувалася на єдиному досвіді, який він привіз із собою з Польщі – на вмінні організовувати робітників. Як і у Варшаві, він почав шукати, як нормальна людина, свою власну спокуту.
Бен-Ґуріон зійшов на берег Яффи як член партії «По’алей Ціон». Того ж ранку він зіткнувся з активістом із суперницької партії, у створенні якої брав участь Цемах, «Га-Поель га-Цаір». Обидві партії були крихітними й вважали себе частиною місцевого робітничого руху, який усе ще не мав значного впливу. Активіст намагався вивести Бен-Ґуріона на дискусію з приводу історичного матеріалізму. Бен-Ґуріон промовив, що той може брати свій історичний матеріалізм і йти під три чорти.[209] У жовтні 1906 року Давид отримав запрошення взяти участь у конгресі «По’алей Ціон» у Яффі. «Га-Поель га-Цаір» запланував збори на цю ж дату. Отже, Бен-Ґуріон і Цемах разом вирушили до Яффи. Щоб потрапити туди крізь цитрусові гаї, виноградники, плантації мигдалю та оливкові сади, їм знадобилось три години. «Навколишня краса настільки захоплювала, що наші голови не відчували лютої сонячної спеки, а ноги – глибокої втоми», – писав він пізніше.[210] Найімовірніше, вони дорогою дискутували щодо ідеологій своїх партій. Бен-Ґуріон доводив, що відмінності незначні, Цемах тоді підкреслював унікальний світогляд своєї партії. Обидві сторони змагалися за ту саму аудиторію і за ті самі джерела політичної підтримки та фінансування за кордоном, розпалюючи велику ворожнечу один між одним.[211] У Яффі кожен із них приєднався до своєї партії.
Бен-Ґуріон зустрів у Яффі знайомого – Ізраїля Шохата, молодого чоловіка його віку, який переїхав із Російської імперії до Палестини на два роки раніше за нього. Шохат також був прихильником «По’алей Ціон» у старій країні. Бен-Ґуріон чув про нього у Плоньську; зустрівшись із ним вперше в Палестині, він зрозумів, що Шохат мав те, що Бен-Ґуріон називав «незалежні погляди», про що висловився так: «деякі
Цемах писав: «Прийшла гірка реальність, роздряпала наші душі й спотворила щось у мрії, яку я приніс із собою з-за кордону» (Zemach 1965, p. 65).
Лист Бен-Ґуріона до Шмуеля Фукса від 2 січня 1907 року, наведений у Erez 1971, p. 93.
Лист Бен-Ґуріона до батька від 30 червня 1909 року, наведені у Erez 1971 p. 133.
Матеріали інтерв’ю Малколма Стюарта з Бен-Ґуріоном 1968 року, с. 44, BGA.
Лист Бен-Ґуріона до батька від 19 жовтня 1906 року, наведений у Erez 1971, p. 77.
Бен-Ґуріон стверджував, що члени «Га-Поель га-Цаір» вимагали, щоб Цемах пояснив свою дружбу з членом «По’алей Ціон» Бен-Ґуріоном і чому ділив із ним кімнату. Цемах, можливо, згадав той ляпас, який отримав від батька за відвідування будинку Грюна (Ben-Gurion 1971a, p. 23).
