Він взяв із собою одного зі своїх співробітників, і після численних затримок та пригод експозиція дісталася радянської Росії; був знайдений єврейський чиновник, який надав Бен-Ґуріон дозвіл на використання синьо-білого сіоністського прапора поруч із червоним прапором «Гістадруту».[517]
Тривале перебування в столиці диктатури пролетаріату стало щоденним випробуванням Бен-Ґуріона як соціаліста, єврея та сіоніста. Перед візитом туди він заявив делегації Всесвітнього Союзу «По’алей Ціон», що виступає за більшовизм. «Я вірю в диктатуру пролетаріату», – стверджував він.[518] Це не відповідало реальності. Бен-Ґуріон іноді говорив речі, у які не вірив, але використовував як спосіб задовольнити опонентів. Він усе життя називав себе соціалістом, але, провівши деякий час у Палестині, Бен-Ґуріон зрозумів, як він говорить, що все, що він думав про соціалізм до приїзду, було не що інше, як «жалюгідний фарс». Він мав рацію, бо в Палестині його соціалізм не був ідеалом, до якого варто було прагнути, а тільки засобом для досягнення мети. У своїх спогадах він писав: «Майже одразу після приїзду до Палестини я зрозумів просту і важливу істину: ми, молодь… не є емісарами робітничого класу, ми – ціла нація».[519]
Він витратив багато часу на обговорення цього питання, присвячуючи години ідеологічних виступів на незчисленних форумах, але так ніколи й не став більше ніж умовним соціалістом. Іноді Бен-Ґуріон стверджував, що не існує різниці між його сіонізмом та соціалізмом, і з поглибленням його сіоністської віри глибшала і віра в соціалізм.[520] Насправді ж, він використовував соціалізм на благо націоналізму. Це призвело до необхідності переходу, за словами Бен-Ґуріона, «від класу до нації». Ці слова він використав як заголовок однієї зі своїх книг. У разі виникнення суперечностей між сіоністськими та соціалістичними інтересами Бен-Ґуріон завжди обирав сіонізм.[521]
Напередодні візиту до Радянського Союзу він хотів дізнатися все, що міг, про тамтешню ситуацію: наполегливо стежив за ходом російської революції під час свого перебування у Сполучених Штатах, дивуючись перемозі більшовиків, але здебільшого виявляючи до неї жадібну цікавість. У Репетура склалося таке враження, що Бен-Ґуріон поїхав до Москви з великою симпатією до революції та повагою до її вождів. Сам Бен-Ґуріон пізніше підтвердив, що це була історія «відданої любові». Той факт, що революція була пов’язана з насильством, не заважав йому так до неї ставитися, оскільки він казав, що світова війна похитнула його віру в демократію.[522] Бен-Ґуріона дуже цікавила особистість Троцького; Репетур розповів йому про разючий ефект його промов. Ленін також був для нього захопливою фігурою. Він очікував, що радянська влада побачить схожість між їхніми революціями, а отже, радо вітатимуть гостя з Палестини.[523]
Москва стала приємною несподіванкою – це був його перший візит до міста,
Ben-Gurion 1971a, p. 220ff; лист Фредеріка Кірша до першого секретаря від 6 липня 1923 року; лист Бен-Ґуріона до Паули від 14 серпня 1923 року; текст промови Бен-Ґуріона до членів Виконавчого комітету «Гістадруту» від 14 серпня 1923 року, текст промови Бен-Ґуріона до Виконавчого комітету «Гістадруту» від 24 серпня 1923 року, BGA.
Gorny 1971, p. 120; тексти промов Бен-Ґуріона до членів делегації «По’алей Ціон» від 11 листопада та 11 квітня 1920 року, наведені у Haim Golan 1989, p. 46.
Матеріали інтерв’ю Дова Гольдштейна з Бен-Ґуріоном, опубліковане у «Ма’арів» 28 вересня 1966 року; Ben-Gurion 1971a, p. 380.
Ben-Gurion 1971a, p. 453; текст промови Бен-Ґуріона на зібранні військових від 20 квітня 1943 року, наведений у Ben-Gurion 1949c, pp. 142, 155.
Текст звернення Бен-Ґуріона до Тимчасового Комітету від 24 лютого 1920 року, CZA J1 8785/6; текст промови Бен-Ґуріона на Четвертому Конгресі «Ахдут га’Авода» від 7 вересня 1924 року, наведений у Ben-Gurion 1955a, p. 221; текст звернення Бен-Ґуріона до членів делегації «По’алей Ціон» від 17 березня 1920 року, наведений у Haim Golan 1989, p. 201; Ben-Gurion 1925; Kolatt 1988, p. 118ff; Sternhell 1986, p. 269.
Текст промови Бен-Ґуріона на мітингу у Тель Авіві, опублікований у Davar, April 18, 1928; текст промови Бен-Ґуріона на нараді «Мапай» від 7 березня 1941 року, наведений у Ben-Gurion 2008, pp. 248, 376; Берл Репетур, стенограма інтерв’ю, BGA.
Берл Репетур та Аківа Говрін, стенограми матеріали інтерв’ю, BGA.
