він пережив багато розчарувань і часто був далеко від дому. Але до кінця 1920-х років Бен-Ґуріон став одним із найвпливовіших лідерів сіоністського робітничого руху, а отже, у всій єврейській спільноті Палестини; він намагався керувати «Гістадрутом» так, ніби це був уряд держави у процесі її формування. На піку розвитку «Гістадрут» відповідав за озброєну оборону палестинських євреїв, створення нових поселень, а також за робочі місця, медичні послуги та освіту десятків тисяч робітників.
«Гістадрут» був першою адміністративною установою в національному домі; кожен хотів зайняти там своє місце. Його лідери змагалися між собою, часто ненавиділи, заздрили та заважали один одному. Деякі з них були працівниками профспілки, деякі – активістами двох робітничих партій, що були її головними складовими – «Ахдут га’Авода» та «Га-Поель га-Цаір». Але Шпринцака та більшість його колег це не переконувало. Багатьом було очевидно, що «уряд „Гістадруту”» є марнотратним, сповненим порушень та панібратства.[533]
Відхилення його пропозиції щодо створення Трудової армії не поклало край зусиллям Бен-Ґуріона перетворити «Гістадрут» на єдину робітничу організацію у єврейській спільноті Палестини та взяти під контроль увесь її ринок праці. Готовність людей приєднатися до Гістадруту залежала, головним чином, від його здатності забезпечити їх роботою через бюро праці «Гістадруту». З цією метою організація створила Управління громадських робіт, яке функціонувало як компанія-підрядник; 1924 року йому дали ім’я «Солел Боне» (прокладання доріг та будівництво). Компанія наймала робітників для прокладання доріг та облаштування будівель, але головним чином для служби у британській адміністрації та місцевих осередках сіоністської організації, які замінили Сіоністську комісію. Ще одна причина, з якої люди приєднувалися до «Гістадруту» – бажання користуватися медичними послугами, які надавала «Купат Холім», дочірня компанія «Гістадруту». Наприкінці жовтня 1922 року Бен-Ґуріон дивувався великій кількості робітників, які приєдналися: близько шістнадцяти тисяч. Близько половини з них уже стали зареєстрованими членами, що платили внески – це вдвічі більше, ніж було за два роки до того. «Я ніколи не вірив, що можливо зібрати таку велику кількість, – писав він у своєму щоденнику. – Це початок великої епохи „Гістадруту”».[534]
Незабаром після повернення з Москви Бен-Ґуріон запропонував «Гістадруту» розширити свою діяльність у промисловості. «Настав час створювати великі заводи, що належать і підконтрольні робітникам», – заявив він. Бен-Ґуріон передбачав «сотні й тисячі» нових робочих місць. Він також указав на можливість того, що «Гістадрут» може шукати приватних інвесторів для цих підприємств. Напевно, він був стурбований тим, що ліві у його русі висловлять ідеологічний протест, тож запевнив, що взаємодія між приватним капіталом та «інтересами робітників» була сприйнята добре й успішно практикується у Радянському Союзі.
Teveth 1980, p. 180ff.; Tzachor 1981.
Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 7 жовтня 1922 року, BGA.
