до мудреця Одина, як його тут називали, який жив недалеко від капища та багато чого міг навчити. Ходили чутки, ніби він осягнув таємниці загробного світу. Інґіґерд давно захоплювалася розповідями про мудреця, давно просила батька про це, та конунг зволікав, хотів, щоб вона набралася досвіду, була більш витривалою і розумнішою, бо, непідготовлена, навряд чи повернулася б живою після несподіваних пригод.
Цей час настав. І дівчина вже кілька місяців поспіль осягала таємниці світу, проходила різноманітні випробування. Щоразу долала відстань від замку в Сигтуні до володінь мудреця Одина, переборюючи всякі перешкоди. Це були цікаві подорожі, але водночас небезпечні й непередбачувані. Спочатку принцесу супроводжували лучники. Але з часом, коли вона відчула, що сильна і здолати її практично неможливо, бо брала вже участь поруч з батьком і братами не в одному бою, вирішила ходити сама або в супроводі собаки Ерейри та конячки Адель.
І весь цей час дівчина готувалася стати дружиною короля Олафа ІІ. На його замовлення були написані саги, в яких змальовувалась краса принцеси і котрі він присилав їй через своїх послів. Читаючи їх, дівчина затамовувала подих і очікувала дня, коли, нарешті, побачить того, хто полонив усі її думки. Саги їй подобались, і своїм дівочим серцем вона Олафа вже майже кохала, хоча жодного разу ще не бачила. Їй самій це здавалося інколи дивним, але дівчина втішала себе думкою, що така доля всіх принцес на світі. Інґіґерд знала, що він мужній і хоробрий, і вірила, що захистить її, якщо буде така потреба.
Хоча всяке про нього розповідали бувалі воїни. У такі хвилини Інґіґерд затуляла вуха, щоб не слухати нічого поганого про майбутнього мужа. Однак щораз серце дівчини стискалося від очікування якоїсь не до кінця оправданої жертви зі свого боку. Тисячі разів запитувала себе: то кохає вона його чи боїться? Але ж ні! Тисячу разів ні! Дівчина й сама була мужньою і вміла за себе постояти. Кожного вечора перед сном мріяла про той час, коли стане королевою Норвегії, про конунга Олафа, який буде її любити понад усе на світі. Уявляла собі палац, у якому житиме, і ще багато-багато всього. Зранку, проснувшись, вона не розуміла, як можна виходити заміж за людину, якої ти ще жодного разу не бачила і про яку наслухалася стільки поганого.
Та було щось таке, чого вона не могла нікому розповісти. Таємниця за сімома замками. Одного разу Інґіґерд попросила Одина передбачити її майбутнє. Він довго ходив з нею кругами попри всі камені з рунами, що стояли навколо капища, поки не зупинився навпроти мармурового ковша, наповненого водою. Вдивляючись зосереджено в її глибину, занурив туди обидві руки й обмив обличчя дівчини. Довго щось нашіптуючи та перебираючи священні руни, він, нарешті, вимовив:
– Тільки у твоїй владі вибрати свій шлях. Я навчу всього, що знадобиться в житті. Але запам’ятай: випробування ще не закінчились. Одне з них здолаєш не ти. Якщо обереш того, хто врятує від напасті, то будеш для нього богинею і володітимеш половиною світу. Можна вибрати шлях, усіяний кістьми і кров’ю, і потім про
