гормонів стресу кортизолу та епінефрину. Серце б’ється швидше, тиск зростає. Блукальний нерв, який допомагає модулювати фізіологічні реакції на стрес, призупиняє свою активність. Саме тому стає важче дихати, зберігати контроль, уявляти, що світ – безпечне місце. Коли ви страждаєте від хронічного стресу, ці реакції не надто тривожні, але безперервно тримають вас у стані фізіологічної пильності.
У наших доглядальниць декілька аспектів фізіологічної стресової реакції (зокрема менша активність блукального нерва та вищі рівні гормонів стресу уві сні) були пов’язані з коротшими теломерами чи меншими рівнями теломерази2. Ці реакції на стрес прискорювали біологічний процес старіння. Ми відкрили нову причину, чому люди у стані стресу виглядають змученими і частіше хворіють: тяжкі стреси й турботи руйнують їхні теломери.
Коли якесь наукове відкриття вказує на причинно-наслідковий зв’язок, ви маєте запитати себе: чи справді цей зв’язок має той напрямок, який вам здається. Наприклад, люди колись вважали, що це жар зумовлює хворобу. Тепер ми знаємо, що зв’язок протилежний: хвороба зумовлює жар.
Коли надійшли результати нашого першого дослідження матерів-доглядальниць, ми не забули спитати себе, чому коротші теломери були у жінок із більшим стресом. Чи справді це стрес призводить до коротких теломер? Чи, може, короткі теломери якось схиляють людину до відчуття більшого стресу? Наші матері-доглядальниці надали перші переконливі дані з цього питання. Зв’язок між тривалістю стресу доглядальниць та довжиною теломер – чіткий показник того, що стрес впливає з часом, змушуючи теломери вкорочуватися. Короткі теломери (після поправки на вік) не могли визначити, скільки років мати доглядала дитину, тому мав бути інший шлях – це роки догляду зумовлюють коротші теломери. Ми також перевірили, чи пов’язаний з коротшими теломерами старший вік дитини. Якби роки важкого догляду зношували теломери більше, ніж роки батьківства контрольних матерів, ми б побачили зв’язок між віком дитини і теломерами матері у доглядальниць, але не в контрольній групі. Насправді саме це ми і виявили. Після цього дослідження на тваринах продемонстрували, що стимулювання стресу може справді зумовити вкорочення теломер.
Ситуація з депресією складніша. Описаних вище відкриттів було недостатньо, щоб відкинути можливість, що старіння клітин може зумовити депресію. У людей депресія спадкова. Дівчатка, матері яких мають депресію, не лише більш схильні до депресії самі, але й ще до появи будь-яких ознак депресії мають коротші теломери в клітинах крові, ніж дівчатка без депресії3. Крім того, що більше дівчатка реагують на стрес, то коротші у них теломери. Тож під час депресії стрілка, ймовірно, вказує в обох напрямках – короткі теломери можуть передувати депресії, а депресія може прискорювати вкорочення теломер.
Скільки стресу буде забагато?
Стрес неминучий. Скільки його ми можемо
