Тепер він справді був убивцею, а дні, коли Альма Фречетт обтиралася об інші тіла в «Сереніті Гілл», добігли кінця.
Її очі викотилися, як у тих скажених ляльок, котрих продавали на ярмарках. Убивця хрипко хекав. Її руки обім’якли й лежали на дошках. Його пальців стало майже не видно.
Він відпустив її шию, готовий ухопити знову, якби вона ворухнулась, але ні. За мить він роздер її пальто тремтячими руками й задер спідницю рожевої уніформи офіціантки.
Біле небо дивилося вниз. Вигін Касл-Рока стояв порожній. Ніхто не знайшов задушене й поругане тіло Альми Фречетт аж до наступного дня. Шерифова гіпотеза була така: це зробив якийсь зальотник. Новина пробігла газетними заголовками штату, і люди в Касл-Року загалом погоджувалися з шерифовою думкою.
Безперечно, жоден місцевий хлопець не міг вчинити таку страхітливу річ.
Розділ п’ятий
Герб і Вера Сміти повернулися до Павнела і знову вплелись у тканину своїх буднів. Того грудня Герб закінчив роботу над будинком у Даремі. Їхні заощадження справді танули, як передбачала Сара, і вони подали заяву до влади штату про допомогу в надзвичайній ситуації. Це зістарило Герба майже настільки, наскільки зістарила сама аварія. У його уявленні ДНС – то була лише гарна назва для «допомоги малозабезпеченим», або ж «милостині». Він ціле життя важко й чесно працював руками і думав, що не настане той день, коли йому доведеться брати в держави бодай долар. Але день настав.
Вера підписалася на три нові журнали, що приходили поштою через нерівні проміжки часу. Усі три були погано надруковані, а ілюстровані, здавалось, талановитими дітьми. «Божі летючі тарілки», «Прийдешнє преображення» й «Екстрасенсорні чудеса Господні». «Верхня кімната», що й досі приходила щомісяця, тепер іноді лежала нечитаною по три тижні, а інші журнали вона зачитувала до дірок. У них вона знайшла чимало мудрого про аварію Джонні й за вечерею зачитувала ці перлини своєму втомленому чоловікові високим, пронизливим голосом, що тремтів від екзальтації. Герб упіймав себе на тому, що дедалі частіше просить її помовчати, а якось навіть крикнув, щоб вона закрила рота й дала йому спокій з тими нісенітницями. Коли він так робив, вона зиркала на нього, як довгострадниця, зі співчуттям і болем, а тоді відступала нагору, де продовжувала свої заняття. Вона почала листуватися з тими журналами, обмінюватися листами з авторами й іншими однодумцями, яким випала схожа доля.
Більшість її кореспондентів були добросердечні, як сама Вера, люди, котрі прагнули допомогти й полегшити незносний тягар її болю. Надсилали молитви й молитовні камені, надсилали наговори, надсилали обіцянки включити Джонні в їхні вечірні розмови зі Всевишнім. Але траплялися й такі, що були не ким іншим, як аферистами й аферистками, і Герба тривожила жінчина дедалі сильніша нездатність їх розпізнати. Приходила пропозиція отримати поштою відщеплений уламок Істинного Хреста Господнього всього за $99,98. Пропозиція отримати флакон води, набраної з джерела в Лурді, котра майже напевно сотворить чудо, якщо нею окропити лоб Джонні. Та коштувала
