нові епохи, настають і минають – бо таке годі витерпіти.
– …ну і, звісно ж, засвоєння поживних речовин, напруження м’язів, мимовільне посмикування м’язами…
Час уже втратив будь-яке значення.
– …Ах, мало не забув – ще ріст клітин. Ось це, мабуть, і все!
Серотонін потирає долоні.
– А де всі?
І навіть якщо більша частина серотоніну ошивається в шлунку, той єдиний відсоток, що залишився, розважається собі в мозку, виконуючи зовсім інші функції.
– О так. Ідеться ж про імпульсивність, чутливість до світу загалом, подеколи – гіперчутливість…
Настає льодовиковий період, який завішує все бурульками.
– …ритм дня і ночі, чутливість до болю, температура…
То тут, то там нетерпляче зміщуються континентальні плити.
Серотонін відомий нам насамперед як гормон щастя. Іронія в тому, що стосовно цієї функції сперечаються найбільше.
Та все ж щось позитивне в серотоніні таки має бути: підтвердженням цього служить той факт, що люди добровільно приймають ЛСД, щоб речовина на кілька годин приєдналася у формі кристалічної структури до рецепторів серотоніну.27 Тож Люсі дійсно «in the sky with diamonds»[20]. Разом з дофаміном це викликає стан сильної ейфорії. Візуальні спецефекти включено. До такої ситуації справді підходить словосполучення «гормон щастя». Але якщо придивитися уважніше, то серотонін, на диво, дорослий. Він пришвартовується у префронтальній корі, тож урешті-решт ми не такі імпульсивні й агресивні, але натомість – терплячі. Окрім того, ми швидше вчимося на невдалих фінансових рішеннях.28 Невже молодь вживає ЛСД, щоб уподібнитися до свого податкового консультанта? Важко сказати. Весь механізм досі палко обговорюють у різних групах, але важко вирішити цю ситуацію, коли дослідники ЛСД на все реагують словом «ка-а-айф» і показують знак миру.
– Тут усе просто. Рецептор 5-HT1A заспокоює насамперед лімбічні ділянки, натомість 5-HT2AR збуджує кору головного мозку, яка тоді заспокоює інших, і…
Сонце поглинає Землю. Двірники гасять світло в під’їздах.
По суті, тут нема суперечностей: коли серотонін наділяє силою кору нашого мозку, пригнічуючи водночас фобії та агресію, то це може водночас покращити і відчуття, і поведінку. Так само й навчальні ефекти в нашому мозку не такі академічно-стримані, як нам здається. Вони збуджуються, заспокоюються, живуть. Пластичність! Ми все відчуваємо й сприймаємо, тож є надія, що нічого поганого не станеться. Якщо ж серотоніну бракує, то ми не робимо висновків з власних помилок. Саме тому повторюємо їх знову і знову, а якоїсь миті взагалі припиняємо будь-яку діяльність.29
Коротко кажучи, серотонін важливий для навчання, самоконтролю, відсутності фобій та збудження. Не дивно, що проблеми з серотоніном здатні зробити нас депресивними. Відчуття страху та агресії чергуються, бракує збудження, а відсутність контролю над імпульсами
У цьому реченні авторка натякає відразу на два художніх твори: фільм Люка Бессона «Lucy» (2014) та пісню співачки
