вівсяних пластівцях, какао-порошку, волоських горіхах, рисі… Це практично, адже мозок не здатен виробляти серотонін самостійно. До того ж ця обставина слугує добрим нагадуванням того, що здорове харчування має ще й інші функції, окрім функції такого відточування фігури, щоб пляжні фотографії для інстаграм доводилося ретушувати наполовину менше.
Фактично певне поповнення запасів триптофану нам потрібне щодня.35 Хоча б тому, що більшість його молекул зазнають переробки ще до потрапляння у мозок. До того ж серотоніну доводиться конкурувати ще й з іншими речовинами, подібно до того, як маленькі діти у сім’ї часто чубляться за останній кекс. Якщо ж будівельні матеріали потрібні ще й імунній системі для робіт на майданчиках стресу і запалень, тоді становище взагалі сумне. Є ризик, що серотоніну не залишиться ні в кого.
Альтернативою можуть стати будматеріали, які ніяк не можуть пройти митний контроль на бар’єрах кров’яного потоку до мозку. А тепер здогадайтеся: хто відповідальний за переміщення вантажів крізь ці бар’єри? Правильно – інсулін. Так коло замикається, а ми успішно все з усім поєднали.
Коли ми говоримо про зв’язок між серотоніном і депресією, то думаємо здебільшого про нестачу серотоніну. Так часто, що серотонін уже став інтернет-мемом: в мережі купа смішних картинок à la «Дві мої останні молекули серотоніну стараються з усіх сил» або «Мій мозок у пошуках загубленого серотоніну». Та очолює чарт смішних мемів: «Серотонін? У такій економічній ситуації?» Гумор міленіалів.
Навіть якщо міленіали разом зі своїми мемами видаються вам підозрілими, рівень серотоніну все одно гарний приклад того, як важко розмовляти про гормони, а також того, як важливо про них знати – хай і у формі мемів. А суть ось у чому: проблема часто не в тому, що мозок виробляє надто мало серотоніну, а в тому, що він надто швидко спалює молекули. А це суттєва різниця, не тільки для розуміння проблеми, а й для її розв’язання. Заради останнього доведеться ще раз ненадовго звернути на обхідну дорогу.
Іноді камінь спотикання не в тому, скільки саме серотоніну вивільняє клітина, а в тому, що відбувається потім.
Між іншим, клітини вміють повторно використовувати серотонін. Для цього у них є екстратранспортери, які ретельно підбирають усе, що залишилося після серотонінової вечірки. Залежно від генотипу клітини наділені більшою або меншою кількістю таких транспортерів. Якщо в нас їх менше, то ми вивільняємо серотонін, коли у нас добрий настрій, але потім просто покидаємо його на призволяще й замовляємо собі новий. Схоже, ніби в нас однозначно достатньо серотоніну. Але, щойно ми хочемо ним скористатися, його забракне. Так, як буває зі штопором чи запальничкою. Чи готовністю дати швидку відповідь.
Хто має такі проблеми (наприклад, через гени), той не може уповні покладатися на помічні серотонінові ефекти, тому має більшу чутливість до стресу і травм.36,37
Чому важливо розуміти
