щось для малечі. Я знаю, що це не схоже на мене, але мені подумалося, що так буде краще. – Вона відвернулася від мене, бо не хотіла, щоб я бачив її сльози. Я її обійняв, і Анна припала головою до моєї шиї. – Жінка в центрі садівництва сказала, що вони стійкі, ростуть за будь-яких погодних умов.
Я сидів на підлозі ванної кімнати й дивився на Анну. Вона лежала у ванній і читала книжку, яку обперла на металеву мильницю, щось схоже, я пам’ятаю, було вдома в бабусі. Вона думала про щось своє, намотувала волосся на палець, а я дивився, як бульбашки намагаються перестрибнути через її живіт.
Мене дивувало, як сильно може розтягтися шкіра, її живіт нагадував туго натягнутий барабан, зовнішній шар майже просвічував. Боявся її торкатись. Мені хотілося, та я переживав, що натисну десь не там і мої незграбні руки нашкодять плоду всередині.
Спостерігав, як вона читає. Її рожева бритва лежала на краєчку ванної, і, хоча й минуло вже чимало років, це створювало своєрідний затишок. Пам’ятаю це відчуття від самого початку, коли ми почали жити разом у моїй кімнаті в Кембриджі. Мені подобалося розглядати її колекцію гелів та шампунів у душі; книжку на столику біля ліжка; сережки, які вона акуратно поклала в блюдце на комоді. Так, це було захоплення території, але мені воно більше нагадувало визволення.
– О, я саме збиралась тобі сказати, – Анна поклала книжку та опустила руки у воду, – я приєдналася до групи у Facebook «Малюки-крихітки».
– Це що таке?
– Назва ж промовиста, Робе. «Малюки-крихітки». Група для мам.
– Щось корисне?
– Я нещодавно приєдналась, але якщо коротко, то ні. Вона жахлива. Це Лола змусила мене.
– Вона й досі займається сироїдством?
– Займається? Та вона його втілення, Робе. У неї свій блог навіть є, «Мама-сироїдка», зараз працює над кулінарною книгою.
– Господи. Бідолашна Індія.
– Та отож. Хоча клянеться, ніби Індії подобається. Каже, після того як перейшли на сиру їжу, навіть круп вдалось вилікувати.
– До речі, Лола є у Twitter, – додав я. – Знаєш, що вона написала про себе?
– Дайно-но вгадаю…
– Чекай. – Я дістав телефон. – Лола Брі-Гастінгс. Мати, дочка, сестра, подруга, вогняна танцівниця, йог, сироїдка-євангелістка.
– Хай Бог милує. Але в тому і є Лола, – мовила Анна. – Їй треба ще якось підкреслити «сироїдка». Продовжуючи тему – знаєш, що вона нещодавно розмістила в полі «робота» на Facebook?
– Що?
– Президент обіймів і головний асистент із годівлі.
– Що за чортівня?! – Я розсміявся. – То що жахливого в тих «Малюках-крихітках»? – Я освіжив свій келих і запропонував підлити Анні дитячого шампанського, яке вона попивала.
Анна заперечно захитала головою:
– Мені вже досить, напилась цієї штуки до кінця віку… Отже, я думала, там будуть матері з першою дитиною, як і я, які питатимуть про грудне вигодовування
