style="font-size:15px;"> Розділ 2
Про ледарів
Нічим не цікавиться, або Як сформувати дитячі інтереси, стимулювати активність та ініціативу
– Не знаю…
Їй п’ятнадцять, і її могли б звати «Не знаю», що було б дуже влучно. Проте батьки назвали її Вікторією.
– Не знаю…
Це вже третя наша зустріч, і я майже зневірилась знайти те, чого вона прагне, про що мріє, ким хоче стати, чим займатись.
– Не знаю…
Найкрутіший у місті ліцей, брендове шмаття, солярійна засмага, акрилові нігті, останній айфон, татків «лексус» і його ж водій під вікнами мого кабінету… Переді мною дівчинка, яку амбітні та цілеспрямовані батьки назвали Вікторією, дівчинка, якій не бракує нічого, крім мрій.
– Це біс зна що, – бідкалася її мама на нашій першій зустрічі. – Це останній клас, треба вибирати університет, треба визначатися із майбутнім, планувати своє життя! Її нічого не цікавить, їй ніщо не потрібне! Віко, ну скажи психологу хоч щось!
– Що? Я не знаю…
Вікторія не перша і не остання, кого до мене притягнуть батьки з проханням «зробіть щось». Вони говоритимуть про те, що їхня дитина ніяк не дорослішає, що не може приймати відповідальних рішень, що нічим не цікавиться, що байдикує, що відбилася від рук, що геть нічого не робить, окрім хіба що якихось дурниць… Вони будуть не на жарт стривожені, дехто навіть у розпачі, а ще їм буде трохи ніяково, а можливо й соромно, адже це їхнє дитя таке інфантильне та пасивне.
Відразу зауважу, що не маю жодного наміру критикувати чи засуджувати жодного зі своїх клієнтів, а тим більше тих, хто скаржиться на дитячу безініціативність. Я вважаю справжнім вчинком прийти на консультацію із таким запитом, адже сказати: «Моя дитина нічим не цікавиться», – це водночас, хоч і не прямо, але визнати: «Я роблю щось не так». І нехай батьки подекуди нарікають на те, що «всі сучасні діти такі» або «це школа відбиває усі інтереси», здебільшого вони добре розуміють, що сімейні традиції та вміння «заразити» інтересом до життя – головне, що формує в дитини активне, пізнавальне ставлення до світу.
Тож спробуємо відшукати, заразитися самі та впустити у серця дітлахів вірус цікавості. Де він живе? Правильно, у в книжках і фільмах, у подорожах і пригодах, у цікавих людях та неочікуваних зустрічах, у нових видах діяльності та важливих справах… Саме так – усюди, де є загадки, задачі, запитання, проблеми; щось таке, що необхідно розгадати, розв’язати, відшукати, вирішити. Цікавість народжується там, де є щось нове і незвідане, її вірна супутниця активність – там, де треба докласти зусиль для того, щоб це незвідане відкрилось.
На якомусь з інтернет-ресурсів є перелік того, що має зробити кожен із батьків разом зі своєю дитиною. Цей перелік відкритий, й усі можуть не лише прочитати, а й долучитись, дописати щось своє, особливе і неповторне, те, що вони пережили разом зі своїми дітлахами або батьками, коли
