раз за разом інтуїтивно налаштовуватись на одну хвилю без потреби думати про алгоритми. Упевнена, що в кожного з нас є такий досвід і його варто згадати, тому що неможливо однаковими для всіх правилами та кроками описати, як будується такий контакт. Адже справа радше не в тому, що ми робимо, а в тому, як говоримо, дивимось, обіймаємо, слухаємо, посміхаємось і найголовніше – що відчуваємо у цей момент. Не думаю, що можливо механічно налаштуватись на хвилю світу іншої людини, краще дозволити собі відсторонитись від усіх «треба», «винен», «правильно» та просто відкритися назустріч.
Отже, найперше – творимо спільний простір, простір взаємності та прийняття, для цього придивляємося, прислухаємося, вчуваємося в дитячі емоції, стан, вловлюємо зміни настрою, відстежуємо реакції на наші дії, а головне – відкриваємось самі.
Після кількох перших зустрічей Діма погодився на те, що до психолога він буде брати із собою маму, тож усі подальші консультації ми проводили утрьох, а ще – під музику і в русі, танці. Саме так, зневірившись розговорити хлопчика, я вирішила його розрухати, розтанцювати.
Ми з Дімою домовились, що візьмемо маму на зорельот, приймемо у команду, але для цього вона мала пройти випробування. Мама погодилась, і їй було не просто. Усі космонавти мають бути фізично витривалими, тож Діма показував вправи, а мама виконувала – присідала, стрибала, підтягувалась…
Затим була урочиста посвята в космонавти, на якій кожен мав заприсягнутись у дружбі, довірі та чесності і на доказ розповісти один секрет. Мама зізналась, що це вона розбила Діміне улюблене горнятко, бо злякалась величезного павука, вона взагалі їх дуже боїться. Вибачилась. Діма вибачення прийняв, але сказав, що справжній космонавт має боротись зі своїми страхами, тож він покаже мамі, як треба поводитись із павуками, і навіть зловить для неї одного у банку. Дімін секрет був про те, що математичка не любить хлопчиків і саме через це «дванаднятки» отримують лише дівчатка. Мама збурилась і заявила про свою готовність розібратись із вчителькою. На що Діма серйозно відповів: «Космонавти самі вирішують свої проблеми з математичками і можуть заробити «дванадцятку», навіть якщо вони не дівчатка».
На завершення зустрічі ми танцювали традиційний космонавтський танок, штурхались спинами, бомкались лобами та тисли одне одному руки у різний спосіб – і традиційно, як це роблять зазвичай, і обхоплювали долонею великого пальця, чіплялись кінчиками пальців, бомкались кулаками, бігли пальцями до передпліч, зрештою – обнімались. Адже справжні космонавти постійно у скафандрах, тож їм важливо розім’ятися і відчути доторк друга.
З цієї консультації мама і син пішли, тримаючись за руки.
Психологи жартують: «Якщо не знаєш, у чому проблема клієнта, – запитай його про це». Цей нехитрий принцип діє і в світі дитячо-батьківських взаємин. Хитрість лише в тому, як запитати так, щоб отримати відповідь. Спробуємо поміркувати про
