style="font-size:15px;"> – Друзі, не бійтеся! Підійдіть і познайомтеся з дітьми, які позбавили нас непроханого гостя!
Одна за одною на галявку повиходили химерні тварини. Едисон називав їх по черзі. Першому створінню, наче горішню половину мініатюрного жирафа пришили до нижньої половини віслюка, тому воно незграбно пересувалося на двох задніх ногах – єдиних своїх кінцівках.
– Це Дідра, – представив Едисон. – Емурафа. Це як віслюк і жирафа разом, тільки ніг менше і вдача капосна. Вона зовсім не вміє програвати в карти, – пошепки додав він. – Ніколи не грайте з емурафою в карти. Дідро, привітайся.
– Бувайте! – сказала Дідра, і її великі кінські губи розійшлися, оголюючи великі випнуті зуби. – Який кошмарний день! Мені дуже неприємно з вами познайомитися! – І вона зайшлася по-віслючому верескливим сміхом. – Це я дражнюся.
– Дідра вважає себе дотепницею, – пояснив Едисон.
– Якщо ти віслюк і жирафа, то чому тебе не називають віслорафою? – спитала Оливка.
Дідра насупилася.
– Що це за жахлива назва? Емурафа легко скочується з язика, тобі так не здається? – Для наочності вона висолопила язика, товстого, рожевого, три фути завдовжки, та його кінчиком поправила тіару в Оливки на голові. Оливка вереснула й, підсміюючись, забігла за спину Бронвін.
– А тут усі тварини розмовляють? – спитав я.
– Лише ми з Дідрою, – відповів Едисон. – І це добре, бо кури й так не замовкають, хоч і слова не можуть сказати! – І, наче за сигналом, з обпаленого почорнілого курника нам назустріч із квохтанням вискочила зграйка курей.
– А! – сказав Едисон. – Ось і дівчатка.
– А що сталося з їхнім курником? – спитала Емма.
– Щоразу, коли ми його ремонтуємо, вони влаштовують там пожежу, – пожалівся він. – Така морока. – Едисон повернувся і кивнув в інший бік. – Може, вам краще трохи відійти? Коли вони хвилюються…
БАХ! – наче чверть шашки динаміту вибухнула, і ми всі підскочили. Останні кілька непошкоджених дощок курника розкололися і полетіли в повітря.
– …у них вибухають яйця, – закінчив він.
Коли розвіявся дим, ми побачили, що кури йдуть нам назустріч, цілі, неушкоджені й начебто зовсім не здивовані вибухом. Довкола них повільно осідала товстими сніжинками хмарка пір’я.
У Єноха відвисла щелепа.
– Хочете сказати, ці кури кладуть вибухові яйця?! – вигукнув він.
– Лише коли хвилюються, – пояснив Едисон. – А так здебільшого їхні яйця цілком безпечні – і смачнючі! Але через ті, що вибухають, їх назвали не дуже приємно – армагеддонські кури.
– Не підходьте до нас! – закричала Емма курям. – Ви нас усіх підірвете!
Едисон розсміявся.
– Запевняю вас, вони хороші й цілком безпечні. А яєць не відкладають ніде, крім курника. – Кури радісно сокорили у нас під ногами. – Бачите? – сказав пес. – Ви їм сподобались!
– Це психушка! –
