чкурнув у патетику професор.
– Іннок так само казала, – сьорбнув носом екс-зек. – Обізвала лохом. А що я міг? Махач[49] затіяти? І що б це дало? Він одразу ж роги виставив, коли почув, від кого я і з якою темою. Та й боявся я, що заяву кине. Мене ж за три секунди й на нари. А я більше не хочу. Випив на зоні такого… Баланди наївся[50] – по саме… – показав на горло… – Я ж із чистого аркуша почав…
Олег говорив так щиро, що всім хотілося вірити. Усіх було рівно два. Двом і хотілося. Але це могло бути й талановитою грою. Тоді цілих двоє мали непоганий шанс перетворитися на геніально обдурених.
– Гаразд, припустимо, ти не вбивав, – запустив стратегію Богдан. – А коли був у нього, нічого незвичного, підозрілого не побачив? Чи нікого…
Приймак задумався. Очі зробилися скляними й дивитися перестали. Просто були. І просто були розплющені.
– Коли був, нікого й нічого. А… Стоп! Коли заходив, розминувся зі «штрихом» бородатим. Рокером. Весь у залізяччі. Мабуть, друган його. Той же, Кречет, теж таким вивихнутим на всю голову був… А коли вже зайшов, бачу, а він – як чувак з гусьми[51], знервований такий. Наче в куток його загнали. А тут ще і я зі своїм грузевом…
– На фотці того рокера впізнаєш? – зрадів Лисиця відкриттю. Групова фотографія Кречетових дружбанів мирно спочиває в «ARMANI».
– Та вони ж усі наче з яйця одного…
Богдан пропустив повз вуха. Він уже діставав групенфото.
– Ану, дивись! – підступив ближче до Приймака.
Той узяв. Уп’явся очима.
– Ось цей, – тицьнув пальцем. – Другий зліва. Бородатий.
– Точно? – штрикнув Богдан.
– Та точно…
– Добре, – перехопив ініціативу Марченко. – А коли ти вже йшов, нікого не зустрів? Хтось заходив чи вулицею наближався до салону? Ну, таких, підозрілих?
– Та наче ні… – задумався екс-зек. – Я ж звідти й не йшов. А вилетів, ніби пробка з шампаньйоли[52]. Думав, що гнатиметься. Реально «не в тему» йому моя пред’ява… Бабосиками ділитися не захотів…
– Не гнався? – запитав Лисиця.
– Хтозна, – стенув плечима Приймак. – Я ж не дивився. По газах – і ходу. Аби швидше зникнути. Мені конфліктів не треба. Не дай, Боже, чогось – від «академії»[53] ж не відмажусь. Глянуть, що вже «ходка» була. Хороводи не водитимуть. «Запакують» знову. Це недовго.
«А він і справді зони боїться, – подумав Богдан. – Товче, наче папуга, те ж саме».
– А нащо ти зустрічався зі Шреком? – витягнув туза з рукава професор.
– З яким це ще Шреком? – ледь не повистрибували очі у «допитуваного».
– А з файзером же Мальвіни твоєї, – уточнив зрозумілими словами Марченко.
– А-а-а-а… З ним… Хе, Шрек, – криво посміхнувся. – Точно… Так він топче вже за мною місяців три. Женись, каже, бо причандалля відріжу. А понт урвеш[54], то і взагалі вальну
Махач – бійка (
Баланду їсти – сидіти в тюрмі (
Чувак з гусьми – психічно ненормальний (
Шампаньйола – шампанське (
Академія – в’язниця (
Понт урвати – обдурити (
