девочкам на гребне или прялке, в растоянии от трех пальцев от пупочка. Моет дитя, повивает и кладет на край печи, а послед закапывает под полом, порогом и на самом месте родов. Обмершее дитя баба «отгукивает», кричит ему: «Христос Воскрес! Иване (имя отца) гу! Ганна (матери) гу!» В той же воде, что и ребенка, баба моет и родильницу – «породилью». Как только бабка кончит обмывание, отец новорожденного угощает ее и породиллю водкой, идет за кумами, а баба к священнику с обычными приношениями: хлебом, десятком яиц.[17]
Оце як трудно младенца родить, то пупорезна баба велить, щоб відперли не тільки скриню, а й всі сундуки, які тільки найдуться в оселі. Якщо після цього молодиця все ж таки (не може розродитися – І.І.), до тоді вже чоловік іде до попа і просить, щоб він відчинив у церкві царські врата. Від цього всего, каже баба, легче молодиця родить. Коли хлопець знайшовся і як дуже слабий, то баба гука на батька і питає, як его звуть. Прімерно, як батька звуть Тимофеем, то вона кричить: «Тимофійку, Тимофійку», та й дме дитині після цього в рот. Як дасть голос дитина, тоді баба просить, шоб дали книжку, коли хлопець родився і до неї ріжуть пуп. Це для того, щоб був розумним, а як дівчина родиться, то пуп ріжуть до (незрозуміло), щоб була доброю пряхою. Коли довго немає містища, то роділлю сажає баба на стілець і дає їй їсти просо з лопати. Кажуть, просо помогає в цім ділі, а з лопати дається для того, щоб разом уся нечистота вигорнулась, як попіл з печі, коли його вибирають із неї лопатою. От як найшлось містище, то баба копає ямку в хаті, і дивиться вона на кішку. ‹…› Як ця приміта есть на кишці, то у роділлі ще багацько буде дітей.
Після цього всього достають породіллі гречаної соломи і в 3-х горшках варять купіль, щоб ба було в чім роділлі попариться. Солома кладеться в горшки і вариться в печі. Як вода зробиться вже аж червоною, тоді виливають її в ночовки і накривають рядном, коли прочахло трохи це добро, тоді сажають роділлю в (незрозуміло) і обмотують її рядном. Кажуть такий купіль пользовитий для роділь. Таке купання аж тричі буває. Після кожного разу ту саму воду вибірають у тіж горщики і опять варять у пічі. За третім разом вода зробиться аж густою та вонючою. Баба аж носом крутить. В цім це добрі купають і родившуюся дитину. ‹…› Після цього на другий, або на третій день буває у неї зливки. Баба дістає васильків, гвоздиків і сімя з конопель. Викупавши породіллю в же в чистій воді, баба наливає в глечик чистої води, кидає туди сімня (гвоздики і васильки кладуться в (незрозуміло) і зливає неї роділлі на руки аж тричі. Це для того, щоб була здорова та гарно годувала дитину, щоб ба було молока багато в ціцьках.[18]
Весільний цикл
Молодь: дошлюбне спілкування й дозвілля. Дівочі ворожіння
Готуватися до подружнього життя українська сільська молодь починала залежно від регіону з 14–18 років. В Україні існувала традиція об’єднуватися в парубочі та дівочі громади, які були основним соціальним інститутом тимчасового чи фіктивного споріднення. Щоправда, вони не передбачали подальшого близького спілкування,
Милорадович В. П. Родины в Лубенском уезде Полтавской губернии. Этногрфический очерк. – 5 арк.
Різні етнографічні записи по різних місцевостях різних осіб. – 4 арк.
