погодився відвезти мене на зустріч.
– Піт, звичайно, хлопець гарний, – каже Кеті, – але я б не заходила аж так далеко, аби називати його джентльменом.
– Стеж за язичком, дорогенька, – говорить їй із посмішкою Піт. – Бо, в разі чого, у Нейплсі на шосе 302 є чудова аптека «Рексолл»[5].
Він кидає погляд на годинник. Для нього час теж прискорився. Це добре, приємна різноманітність. Піт знову переводить погляд на Тріш.
– Спочатку ви зайшли сюди. По аспірин.
– Правильно. Купила упаковку анацину. Потім у мене був вільний час, тому…
– Знаю, випили кави в «Крісті». Потім пішли через дорогу до магазину «Ренні».
– Так.
– Сподіваюся, ви не запивали аспірин гарячою кавою?
– Ні, я взяла з машини пляшку мінералки «Поланд». – Вона вказує у вікно на зелений «таурус». – Нею й запила. Але сидіння я теж перевірила, містере… Піте. І в запалюванні подивилася.
Вона обпікає його нетерплячим поглядом, який говорить: «Я знаю, про що ви думаєте: „Тупа баба“».
– Ще одне запитання, – говорить він. – Якщо я знайду ключі, ви погодитеся пообідати зі мною? Я міг би зустріти вас біля «Західної верфі». Це на дорозі звідси до…
– Я знаю, де «Західна верф», – говорить вона, всміхаючись крізь сльози. Кеті за стійкою навіть не намагається вдавати, що читає журнал. Звичайно, ця розмова набагато цікавіша за «Редбук»[6]. – Але звідки ви знаєте, що я незаміжня і взагалі вільна?
– Обручки немає, – без роздумів каже він, хоча ще навіть не дивився на її руки, принаймні уважно. – До того ж я говорив лише про смажені мідії, салат із капусти й полуничні тістечка, а не про союз на все життя.
Вона дивиться на годинник.
– Піте… Містере Мур… На жаль, зараз мені зовсім не до флірту. Якщо хочете підвезти мене, я із задоволенням з вами пообідаю. Але…
– Мені цього досить, – перебиває він. – Гадаю, ви будете самі вести свою машину, тому я вас зустріну. О пів на шосту влаштує?
– Так, влаштує, але…
– Чудово.
Піт радіє. Це добре. Радість – це добре. За останні років два він жодного разу не відчував у собі поклику радості, і він не знає чому. Забагато блукань вологими пізніми вечорами по барах уздовж шосе 302 між цим містом і Норт-Конвеєм? Так, але чи в цьому причина? Можливо, ні, але зараз не час про це замислюватися. Дама повинна встигнути на ділову зустріч. Якщо вона не запізниться й успішно продасть будинок, хто знає, яке щастя випаде Пітові Муру? І навіть якщо йому не пощастить, він однаково зможе їй допомогти. Він це відчуває.
– Зараз я зроблю щось незвичайне, – каже він, – але не турбуйтеся, гаразд? Це всього лише маленька хитрість, ну, як люди прикладають до ніздрів палець, коли збираються чхнути, або ляскають себе по лобі, коли намагаються пригадати чиєсь ім’я. Домовились?
– Мабуть, – відповідає вона, не знаючи, що й думати.
Піт заплющує очі, піднімає до обличчя не дуже сильно стиснутий кулак, потім виставляє вказівний
«Rexall» – північноамериканська мережа аптек.
«Redbook» – «Червона книга», щотижневий огляд роздрібних продажів, у якому публікуються статистичні дані з великих супермаркетів.
