на синьйора Тревізо своїми круглими, широко розплющеними очима, намагаючись вгадати, що він просить її зробити.
– Un caffe’, – терпляче повторює Алессандро і жестом зображає маленьке горнятко.
Із Дарининих вух спадають затули – виявляється, якщо уважно слухати, не так уже й складно зрозуміти італійську.
– Ah… caffe’… Si, signore, – відповідає покірно.
– Grazie! – Всміхається.
Дарина сміливо наближається до кухонних поличок й, швидко побігавши по них поглядом, бере звідти герметичну упаковку кави.
– No! Non questo,[24] – заперечливо вигукує синьйор Тревізо.
Алессандро швидко підходить до кавового апарата, показує Дарині, де взяти, куди і як вставити кавову чалду. Вона, зорієнтувавшись, де кнопка запуску функції приготування кави, хоче її натиснути. Італієць вчасно відводить її руку й притьмом іде до шафки з посудом.
– Tazzine![25] – Усміхаючись, витягує звідти два горнятка.
Дарина також ніяково усміхається, розуміючи кумедність ситуації. Синьйор Тревізо ставить горнятка у кавовий апарат і дозволяє Дарині натиснути кнопку. Горнятка швидко наповнюються кавою. Одне з них Алессандро подає Дарині.
– Il caffe’ per te![26]
Несміливою усмішкою дякує йому за несподіване пригощення. Тієї ж миті у дверях кухні нечутно з’являється синьйора Вітторія. Стара неприємно вражена побаченим.
– Adesso ho capito perche volevi la badante.[27]
Заскочені, що вони на кухні не самі, наче громом прибиті зневажливо-осудливим тоном синьйори, здригнулися обидвоє. Дарина заціпеніла на місці, а Алессандро з кавою присідає за стіл.
– Mamma, ma lei non sa ancora niente. Serve imparare,[28] – пояснює старій ситуацію Алессандро.
Синьйора Вітторія сідає з другого краю столу навпроти нього й недовірливо дивиться на сина: вона побачила значно більше, ніж він їй говорить. Алессандро підводить очі на настінний годинник.
– Sono in ritardo.[29]
– Ma tanto la scusa che hai. Diraì che hai fatto la badante oggi,[30] – холодно-насмішкувато зауважує синьйора Вітторія.
– Lei non è una badante, lei è la domestica, – заступається за Дарину Алессандро. – Non cominciamo adesso la discussione davanti a lei…[31]
Синьйора Вітторія тихо презирливо хмикнула.
– Tanto non capisce niente.[32]
І підвищеним голосом, з притиском, знову звертається до Алессандро:
– Solo io dovrei trovarmi in imbarazzo a casa mia?[33]
Не розуміючи про що говорять синьйори Тревізо, Дарина однак почувається так, ніби її відшмагали мокрою ганчіркою по обличчю. Інтуїтивно здогадується, що перепалка поміж мамою і сином виникла через неї.
– Volevo ricordarti che questo e’ anche la mia casa,[34] – відгаркується Алессандро.
Синьйора Вітторія підвищує голос:
– E volevo ricordarti anche io che la casa tua hai lasciato la tua moglie putana.[35]
– E cosa facciamo? Tu resti vivere qui da sola. Ti piace l’idea?[36] – розлючено кричить синьйор Тревізо.
– Ecco, sono arrivata a vedere che
Ні! Не це (
Горнятка! (
Кава для тебе! (
Тепер я зрозуміла, для чого ти потребуєш доглядальницю (італ.).
Мамо, але вона ще нічого не знає. Її необхідно навчити (італ.).
Я спізнююся (
Але виправдання ти вже маєш. Скажеш, що сьогодні працював доглядальником (італ.).
Вона не доглядальниця, вона домашня помічниця. Давай не будемо дискутувати при ній… (
Вона однаково нічого не розуміє (італ.).
Чому я повинна почуватися збентежено у власному домі? (італ.)
Хотів би нагадати тобі, що це і мій дім також (італ.).
І я також хотіла б тобі нагадати, що твій дім ти залишив твоїй дружині-курві (
І що робитимемо? Ти залишишся жити тут сама. Тобі подобається ідея? (
