я.
– Іменем закону тебе арештовано.
Розділ 3
Якого присуду мені боятись?
Адже чиню я по закону.
Призначена Ґеральтові державна захисниця уникала дивитися йому в очі. Із завзятістю, гідною кращого зайняття, крутила теку з документами. Документів там було небагато. Точніше – два. Пані адвокат, певно, вчила їх напам’ять. Аби сяйнути захисною промовою, мав він сподівання. Але, як підозрював, було це марне сподівання.
– В арешті, – пані адвокат нарешті підвела погляд, – ти побив двох співкамерників. Мабуть, я повинна знати причину?
– Primo, я відкинув їхні сексуальні залицяння, а вони не хотіли розуміти, що «ні» значить «ні». Secundo, люблю бити людей. Tertio, це брехня. Вони самі покалічилися. Об стіни. Аби мене очорнити.
Говорив він повільно й байдуже. Після тижня, проведеного в тюрмі, було йому все одно.
Захисниця закрила теку. Аби відразу її відкрити. Після чого поправила майстерно зроблену перуку.
– Побиті, – зітхнула, – начебто скарги не подають. Тож зосередимося на інстигаторському звинуваченні. Трибунальський асесор[11] звинуватить тебе в серйозному злочині, який підпадає під суворе покарання.
«А як інакше?» – подумав він, розглядаючи вроду пані адвоката. Замислився, скільки вона мала років, як потрапила до школи чародійок. І в якому віці школу ту покинула.
Обидва функціонуючі чародійські університети, – чоловічий у Бан Арді та жіночий в Аретузі, на острові Танедд, – окрім випускників та випускниць, продукували й відходи. Попри густе сито вступних іспитів, що в цілому дозволяли відрізати та відкинути безнадійні випадки, тільки під час перших семестрів по-справжньому відбувалася селекція та проявлялися ті, які зуміли замаскуватися. Ті, для кого мислення виявлялося досвідом прикрим і страшним. Затаєні дурні, лінивці й ментальні соні обох статей, яким не було чого робити в школах магії. Проблема полягала в тому, що зазвичай були то нащадки осіб заможних або таких, що з інших причин вважалися корисними. Після того, як їх викидали з університету, треба було щось із тією проблемною молоддю робити. З хлопцями, виставленими з Бан Арду, проблем не було: потрапляли в дипломатію, чекали на них армія, флот та поліція, найтупішим залишалася політика. Магічні відходи в образі чарівної статі пристосувати до економіки було важче лише на перший погляд. Хоча й відсторонені від навчання, ті панянки встигли переступити пороги чародійського університету та скуштувати трохи магії. А вплив чародійок на володарів та всі сфери політичного й економічного життя був надто великим, аби панянок залишати в халепі. Витягували їх із тих проблем. Потрапляли вони до сфери справедливості. Ставали юристками.
Захисниця закрила теку. А тоді відкрила її.
– Я рекомендую визнати провину, – сказала. – Тоді ми можемо розраховувати на лагідніший вирок…
– Визнати
Пер. з англ. І. Стешенко.
Трибунальський асесор – асесором (від лат. assessor – «засідатель») у Давньому Римі, як і в середньовічній управлінській системі називалася посада офіційного урядника, наділеного судовою владою; своєю чергою, трибунальським судом (або «коронним трибуналом») у Речі Посполитій від часів Стефана Баторія називалася вища судова апеляційна інстанція для шляхетських судів.
