той…
Стомлений вираз обличчя та відсутній погляд судді виразно свідчили, що статечна жіночка перебуває думками десь-інде. І що турбують її цілком інші питання та проблеми: прання, діти, колір фіранок, сходження тіста для маковика та складки на дупі, що обіцяють подружню кризу. Відьмак покірно прийняв факт, що він менш важливий. Що з чимось таким він конкурувати не зможе.
– Здійснений звинуваченим злочин, – продовжував обвинувач без тіні емоції, – не тільки руйнує країну, але й підважує й розбиває суспільний лад. Правопорядок вимагає…
– Включений до документів донос, – перервала суддя, – суд мусить трактувати як probatio de relato, доказ зі слів третьої особи. Чи обвинувачення може додати інші докази?
– Інших доказів немає… Поки що… Звинувачений, як уже сказано, є відьмаком. Це мутант, який перебуває поза людською спільнотою, який зневажає закони людські та ставить себе над ними. У своїй криміногенній та соціопатичній професії він має справу зі злочинним елементом, а також із нелюдьми, зокрема з расами, що традиційно ворожі людству. Порушення законів відьмак має у своїй нігілістичній природі. У випадку відьмака, Високі Судді, відсутність доказів є найкращим доказом… Це доводить підступність, а також…
– Чи звинувачений… – Суддю, схоже, не цікавило, що ще доводить відсутність доказів. – Чи звинувачений визнає провину?
– Не визнаю. – Ґеральт не звернув увагу на розпачливі сигнали пані адвоката. – Я невинний, жодного злочину я не вчиняв.
Мав він трохи вправності, був у нього досвід спілкування з виміром справедливості. Також він поверхово ознайомився з літературою з цього предмета.
– Звинувачують мене через упередження…
– Протестую! – крикнув асесор. – Звинувачений проголошує промову!
– Відхиляю.
– …через упередження до моєї особи та професії, інакше кажучи, у результаті praeiudicium, а praeiudicium наперед містить у собі брехню. До того ж звинувачують мене в результаті анонімного доносу, причому лише одного. Testimonium unius non valet. Testis unus, testis nullus. Ergo[14], це не звинувачення, а лише припущення, чи то praesumptio. А припущення залишає сумніви.
– In dubio pro reo! – отямилася захисниця. – In dubio pro reo[15], Високий Суде!
– Суд, – суддя гепнула молотком, розбудивши збляклого підсудка, – постановив визначити майнову заставу в розмірі п’ятиста новіградських крон.
Ґеральт зітхнув. Цікаво йому було, чи обидва його співтовариша з камери вже отямилися й чи зробили з того, що сталося, якийсь висновок. Чи доведеться їм натовкти й всипати наново.
Розділ 4
А місто що таке, як не народ?!
На самому краєчку велелюдного торжища стояла недбало збита з дощок ятка з престарезною бабусею в солом’яному капелюшку, кругленькою та рум’яною, наче добра фея з казки. Над бабусею висів напис: «Щастя та радість – тільки в мене. Огірок у подарунок». Ґеральт затримався, вигріб мідяки з кишені.
– Налий,
Поодиноке свідчення не враховується. Свідчить один – ніхто не свідчить. Тож… (
Сумніваючись – утримайся (
Пер. з англ. Д. Павличка.
