так?
Драйз киває:
– Можна так сказати.
Він поглянув на Марко, але той втупився в інший бік, на Анну.
Ресбак запитує:
– Як ви думаєте, чи може в цього злочину бути фінансовий мотив?
Чоловік спершу видається здивованим, але потім замислюється над цим.
– Не знаю. А ви думаєте, що в цьому річ?
Ресбак злегка похитує головою:
– Ми ще не знаємо. Це, звичайно, не виключено.
Він дозволяє Драйзу обміркувати це припущення.
– Чи є хтось у вашому бізнесі, можливо, хто заздрить вам?
– Ви вважаєте, що хтось міг украсти мою онучку заради того лишень, аби втамувати заздрість до мене? – чоловік, вочевидь, шокований.
– Я просто запитую.
Річард Драйз не відкидає цієї ідеї одразу ж. Або ж у нього величезне еґо, – думає Ресбак, – або ж за довгі роки він собі нажив достатньо ворогів, щоб вважати це за можливе. Нарешті Драйз хитає головою:
– Ні, на думку не спадає нікого, хто б міг таке зробити. В мене немає ворогів, принаймні мені про них не відомо.
– Це не дуже вірогідно, – погоджується Ресбак, – але часом трапляються дивні речі.
Він невимушено запитує:
– А що у вас за бізнес, містере Драйз?
– Пакування й маркування.
Він підіймає очі й зустрічається поглядом із Ресбаком.
– Ми мусимо знайти Кору, детективе. Вона моя єдина онучка. – Він плескає Ресбака по плечу й каже: – Тримайте мене в курсі, добре?
Він дістає з кишені візитівку й відвертається.
– Телефонуйте мені в будь-який час. Хочу знати, що відбувається.
За мить заходить Дженнінґз і говорить Ресбаку на вухо:
– Собаки прибули.
Ресбак киває і йде, лишаючи приголомшену родину в кімнаті.
Він виходить на вулицю до кінолога. Біля будинку припарковано вантажівку загону K-9[1]. Ресбак упізнає кінолога, це коп на прізвище Темпл. Вони вже працювали разом. Порядний чоловік, свою справу знає.
– Що там у нас? – запитує Темпл.
– Дитина зникла з ліжка десь після півночі, – відповідає Ресбак.
Темпл похмуро киває. Ніхто не любить справи про зникнення дітей.
– Їй півроку, тож сама вона не пересувається.
Це не той випадок, коли дитина прокинулася вночі, пішла собі блукати вулицею, втомилася і сховалася в якомусь сарайчику в саду. Якби то було так, вони б використали собак, щоб піти за запахом дитини. Цю дитину винесли з будинку.
Ресбак викликав тренованих на трупний запах собак для того, щоб за допомогою них встановити, чи не була дитина вже мертвою в будинку чи в машині. Натреновані собаки можуть відчувати запах смерті – на поверхнях, на тканинах – протягом двох-трьох годин. Хімія тіла після смерті змінюється швидко, проте не миттєво. Якщо дитину вбили й одразу
Кінологічний загін. (
