зникає, у цьому винні саме батьки. До того ж певні моменти викликають у нього недовіру. Але він лишатиметься об’єктивним.
– Мені дуже шкода, – починає Ресбак. – Я не можу навіть уявити собі, як вам складно.
Анна дивиться на нього. Від його співчуття її очі вмить наповнюються слізьми.
– Ну от кому треба красти нашу дитину? – жалібно запитує вона.
– Якраз це ми й намагаємося зрозуміти, – каже Ресбак, ставлячи чашку на журнальний столик і беручи записника.
– Може, це аж надто очевидне питання, та чи не маєте ви припущень щодо того, хто міг її забрати?
Вони обидва витріщаються на нього: яка дивна ідея. А втім, маємо те, що маємо.
– Ну, може, хтось крутився довкола вас останнім часом, цікавився вашою дитиною?
Вони обоє похитали головами.
– Чи є у вас припущення – будь-які, взагалі будь-які – про те, хто б міг хотіти заподіяти шкоду вашій дитині?
Він переводить погляд із Марко на Анну. Батьки знову хитають головами у цілковитій розгубленості.
– Будь ласка, подумайте ще, – каже Ресбак. – Не кваптесь. Має ж бути причина. Вона є завжди – просто її треба знайти.
Марко ніби є що сказати, але він вагається.
– Ну ж бо, – каже Ресбак, – не ті обставини, щоб відступати.
– Твої батьки, – каже нарешті Марко, повертаючись до дружини.
– А що мої батьки? – відказує вона, вочевидь здивована.
– У них є гроші.
– То й що?
Вона, здається, не розуміє, до чого він хилить.
– У них багато грошей, – каже Марко.
«Крига скресла», – подумав Ресбак.
Анна приголомшено дивиться на чоловіка. Можливо, вона бездоганна актриса.
– Ти про що? – каже вона. – Ти ж не думаєш, що хтось її забрав, щоб…
Ресбак не зводить з них очей. Вирази їхніх облич змінюються.
– О, це було б добре, – каже вона, дивлячись на нього, – правда? Якщо їм просто потрібні гроші, то мені повернуть дитину? Вони їй не зашкодять?
Надія в її голосі розчулює до сліз. Ресбак майже впевнений, що вона в цьому не замішана.
– Їй, мабуть, так страшно, – каже вона і знову розклеюється, схлипуючи в істериці.
Ресбак хоче розпитати її про батьків. Коли дитину викрадено, час надзвичайно важливий. Натомість він повертається до Марко.
– Хто її батьки? – запитує він.
– Еліс та Річард Драйз, – відповідає Марко. – Річард її вітчим.
Ресбак записує це до записника.
Анна заспокоюється й відповідає.
– В моїх батьків дуже багато грошей.
– Наскільки багато? – запитує Ресбак.
– Я точно не знаю, – каже Анна. – Мільйони.
– Чи можна трохи конкретніше? – просить Ресбак.
– Думаю,
