– каже Анна.
– Я нічого не бачив, – каже Марко.
– За будинками з цього боку вулиці є доріжка, – каже детектив Ресбак. – Чи не помітили ви когось на цій доріжці? Може, щось чули, ну там, машину?
– Ні… Ні, здається, ні, – каже Марко. – Мені шкода. Я нічого не бачив і не чув. – Він знову затулив обличчя руками. – Я не звернув уваги.
Детектив Ресбак швидко оглянув місцевість перед тим, як прийти сюди й допитувати батьків. Йому здалося малоймовірним – хоча цілком не можна виключати – щоб невідомий виніс дитину через парадні двері на такій вулиці, як ця, ризикуючи бути поміченим. Будинки в ряду з’єднані один з одним і стоять близько до тротуару. Вулицю добре освітлено, і навіть пізно вночі тут багато машин і людей. Отже, це дивно – якщо тільки його не збивають з пантелику умисно – що парадні двері були відчинені. Команда експертів шукає відбитки пальців, але чомусь йому здавалося, що вони нічого не знайдуть.
Задні двері дають більше можливостей. У більшості будинків, включаючи будинок Конті, є окремий гараж, двері якого відкриваються на доріжку – ту, що за будинком. Задні дворики довгі та вузькі, розділені парканами, і на більшості з них, не виняток і подвір’я Конті, ростуть дерева, кущі або й цілі сади. Із заднього боку будинків досить темно – там, на відміну від зовнішнього боку, немає ліхтарів. Ніч темна, місяць не сяє. Хто б не забрав дитину, якщо ця людина вийшла крізь запасні двері, їй довелося би перетнути дворик і дійти до гаража, звідки є виїзд на доріжку. Шанси, що тебе помітять, поки ти донесеш викрадену дитину від задніх дверей до лишеної напоготові машини, значно менші, ніж якщо ти виходитимеш через парадні двері.
Команда Ресбака ретельно обшукала будинок, гараж та подвір’я. Жодного сліду зниклої дитини. Гараж Конті порожній, двері гаража прочинені навстіж навпроти виїзду. Сидячи на веранді за будинком, звісно, можна було нічого не помітити. Але навряд. Що звужує інтервал викрадення на п’ятнадцять хвилин, з 00:45 до 01:27 ночі.
– А ви в курсі, що у вас датчик руху не працює? – запитав Ресбак.
– Що? – каже чоловік, ошелешений.
– У вас на задніх дверях датчик руху – лампочка, що має загорятися, коли до них хтось наближається. Ви в курсі, що він не працює?
– Ні, – шепоче дружина.
Чоловік енергійно хитає головою.
– Ні, я… він працював, коли я приходив. А що з ним?
– Лампочку викрутили, – детектив Ресбак уважно дивиться на батьків. Замовкає на деякий час. – Це наводить мене на думку про те, що дитину забрали через задній вихід, віднесли в гараж, звідки виїхали, можливо, на машині, на доріжку. – Він чекає, але ні чоловік, ні жінка нічого не говорять. Він помічає, що дружина тремтить.
– Де ваша машина? – запитує Ресбак, нахиляючись уперед.
– Наша машина? – луною повторює Анна.
Розділ 3
Ресбак чекає на їхню відповідь. Вона відповідає першою.
– На вулиці.
– Ви паркуєтеся на вулиці, хоча у вас є гараж за будинком? – питає Ресбак.
– Усі
