охоти сісти на мілину під час відпливу.
Я рішуче скерував човна до безпечної якірної стоянки в лагуні, по той бік протоки, і, коли сонце сховалося за осяйний обрій, моя «Танцівниця» вже спокійно гойдалася на двох важких якорях, а я сидів на містку, милуючись останніми годинами дня і смакуючи перше вечірнє віскі. У салоні піді мною лунали безперервні суперечки. Я не зважав на ту балаканину і навіть не мав найменшого бажання скористатися з вентилятора. Та коли перші москіти, перелетівши лагуну, загули коло моїх вух, я спустився вниз, і з моєю появою балачка урвалася.
Я подав сік, рагу з устриць, запечені батати й ананасовий салат. Усі мовчки заходилися їсти.
– Боже, та ви куховарите ліпше за мою сестру, – промовив Джиммі й щасливо зітхнув.
Я всміхнувся до нього, бо мав звичку пишатися своїм кулінарним мистецтвом, а юний Джеймс був справжній гурман.
Прокинувшись після півночі, я вийшов на палубу перевірити, чи все гаразд з якорями. «Танцівниця» надійно стояла на них, і я затримався, щоб помилуватися місячним сяйвом.
Над ніччю панувала глибока тиша, яку порушувало тільки м’яке шарудіння хвиль, що терлися об «Танцівницю», і далекий гуркіт прибою коло зовнішнього рифу. Буруни припливали з відкритого океану і з шаленим клекотом накочувалися на Гарматний риф. Назву цьому рифові дали влучну: його глибоке гудіння, від якого завмирало в грудях, лунало, наче салют невеликої гармати. Місяць заливав протоку мерехтливим світлом, підкреслюючи голі вершини Дідів, що біліли, наче слонова кістка. З лагуни під ними знімався нічний туман, клубочачись і звиваючись, немов душа грішника.
Зненацька я відчув шурхіт позад себе і рвучко обернувся. Ґатрі переслідував мене мовчки, ніби леопард, який вийшов на полювання. На ньому були лише жокейські шорти, тож місяць висвічував його біле, мускулясте і струнке тіло. Великий чорний пістолет сорок п’ятого калібру теліпався біля його правого стегна, на відстані витягнутої руки. Якусь мить ми витріщалися один на одного, потім я розслабився.
– Ти знаєш, чоловіче, перестань чіплятися до мене. Ти мені зовсім не до смаку, – сказав я йому, але в крові у мене вже вирував адреналін, і мій голос захрип.
– Коли настане час прибрати тебе, Флетчере, я скористаюся з цього, – промовив Ґатрі й підняв свій автоматичний пістолет. – Він справно працює, хлопче, – усміхнувся він.
Ми поснідали до сходу сонця, і я взяв свою чашку з кавою на місток, щоб випити її, поки «Танцівниця» йшла протокою вгору, до відкритого моря. Матерсон був унизу, а Ґатрі вилежувався в кріслі риболова. Джиммі стояв поруч мене й пояснював, чого хоче сьогодні.
Він був дуже схвильований і тремтів від збудження, як молодий лягавий собака, що вловив своїми ніздрями запах першої здобичі.
– Я хочу зробити кілька знімків вершин Дідів, – пояснив він. – Мені потрібен ваш ручний компас, щоб показати вам напрямок.
– Ти ліпше скажи мені, куди тобі
