спробувати, – наполягав Джиммі.
Одначе Матерсон роздратовано похитав головою.
– Якщо ми не можемо зайти в пролом, дозвольте мені хоч проїхатися вздовж рифу в санях, – провадив Джиммі.
І я, нарешті, зрозумів, що лежало на передній палубі, загорнуте в брезент.
– Я бодай двічі проїдуся попід переднім краєм рифу, коло входу до пролому.
Матерсон запитально глянув на мене. Не часто випадає така нагода, як ця, піднесена на срібному тарелі. Я знав, що зможу провести «Танцівницю» на досить малій відстані від коралового рифу, проте стурбовано спохмурнів.
– Мені доведеться піти на великий ризик, але, якщо ви погодитеся заплатити за додаткову небезпеку…
Я загнав Матерсона в глухий кут і вициганив у нього додаткову суму – оплату за цілий день праці. П’ятсот доларів, що їх він видав мені авансом.
Поки ми ладнали цю справу, Ґатрі допомагав Джиммі розгорнути підводні сани й перенести їх на нижню палубу.
Я сховав пачку банкнот і пішов готувати буксир. Сани становили знамениту конструкцію з іржостійкої сталі й пластмаси. Замість полозків вони мали плавці, підводне кермо й гвинти, що ними можна було керувати короткою ручкою, розміщеною під щитом з органічного скла. На носі саней було кільце для буксира. Коли «Танцівниця» потягне сани, Джиммі доведеться лягти на живіт за прозорим щитом і дихати стиснутим повітрям з двох балонів, розміщених на шасі саней. На приладовій дошці були вимірники глибини й тиску, компас, а також таймер. За допомогою важеля Джиммі міг регулювати глибину занурення саней, а також відхилятися праворуч чи ліворуч від ходу «Танцівниці».
– Чудова іграшка, – відзначив я, і Джиммі почервонів від гордості.
– Дякую, шкіпере. Я сам її збудував.
Він уже натягав чорний гідрокостюм, і, поки його голова повільно пролізала крізь пройму прилиплого каптура, я нахилився й прочитав табличку на шасі:
Я випростався, тільки-но обличчя Джиммі з’явилося в проймі каптура.
– П’ять вузлів – добра швидкість для причепа, шкіпере. Якщо ви триматиметеся за сто ярдів від рифу, я зможу підпливти до нього майже впритул.
– Чудово, Джиме.
– Якщо я подам жовтий сигнал, не звертайте на нього уваги. Це означатиме знахідку, до якої ми потім повернемося. Але якщо мій сигнал буде червоний – це тривога. Тоді відтягніть мене від рифу й підніміть на палубу.
Я кивнув.
– Ти маєш три години, – застеріг я його. – Потім почнеться відплив через пролом, і нам доведеться відійти.
– Цього часу мені вистачить, – погодився Джиммі.
Ми з Ґатрі підняли сани над поручнями, і вони лягли на воду. Джиммі перебрався на них і вмостився за екраном, перевіряючи вимірники й поправляючи маску та повітряну трубку. Він шумно вдихнув і дав мені знак, піднявши руку вгору.
Я швидко збіг на місток і відкрив дроселі. «Танцівниця» почала набирати швидкість,
