болю в грудях – там, де рвалися пошкоджені тканини.
Засувка гримнула на підлогу. Голоси на верхній палубі відразу стихли, і я уявив собі, як вони дослухаються.
Я впав на живіт, відчайдушно мацаючи під палубою. Нарешті моя права рука вхопила приклад карабіна.
– Біжімо! – пролунав гучний крик, і я впізнав голос Матерсона.
Тяжкі кроки загупали по палубі, наближаючись до рубки. Виснажений, я намагався підтягти до себе карабін, але він, здавалося, заплутався в петлях і ніяк не подавався.
– Господи, скільки тут на палубі крові! – вигукнув Матерсон.
– Це Флетчер! – заволав Ґатрі. – Він переліз сюди через корму.
Саме тоді карабін визволився зі своїх пут. Я мало не впустив його на дно машинного відділу, дивом удержавши в руках, і перевернувся.
Я сів, тримаючи карабін на колінах, і великим пальцем відсунув запобіжника. Піт і солона вода стікали мені в очі, затьмарюючи мій зір, та я пильно дивився на двері рубки.
Матерсон забіг у рубку, ступивши три кроки, перш ніж помітив мене. Він зупинився й витріщився на мене. Його обличчя було червоне від збудження й напруги. Він підніс перед собою руки, ніби намагаючись уборонитися від мене, і я взяв його на приціл. Діамант на його мізинці весело підморгнув мені.
Піднімаючи карабін однією рукою, я чудувався з його величезної ваги. Коли дуло було нарівні з Матерсоновими колінами, я натис на спусковий гачок.
Заскрекотівши, карабін виплюнув солідну порцію куль. Відбій підкинув дуло вгору, і вогонь прошив тіло від живота до грудей. Кулі віджбурнули Матерсона назад до стінки рубки, розпоровши його, наче рибину, чиї кишки можна було випустити одним ударом ножа. Здавалося, ніби він, звиваючись, почав танцювати гротескну джигу смерті.
Я знав, що не можна спорожняти карабін, бо мав ще покінчити з Майком Ґатрі, та чомусь не міг відірвати пальця від спускового гачка, і кулі шматували Матерсонове тіло, трощачи дерев’яну обшивку рубки.
Зненацька я відпустив палець. Черга куль зупинилась, і Матерсон важко впав уперед.
Рубка виповнилася гострим запахом пороху й важким солодким духом крові.
Ґатрі, нахилившись, забіг до рубки. Його права рука була простягнута вперед, але він устиг зробити лише один постріл. Я сидів у самісінькому центрі рубки. Він мав досить часу, щоб добре прицілитися, проте панічно поспішав, марно силкуючись утримати рівновагу. Його постріл прогримів у моїх вухах, і важка куля просвистіла біля моєї щоки. Відбій підкинув пістолет угору, і поки Ґатрі опускав його, щоб вистрелити знову, я метнувся вбік і підніс карабін.
Мабуть, у мене залишилося патронів тільки на один раз, та мені пощастило. Я не став цілитися, а відразу натис на спусковий гачок, і дуло підскочило вгору.
Куля влучила Ґатрі у згин правої руки, розбивши суглоб так, що пістолет перелетів йому через плече й упав біля стоків на кормі. Ґатрі відхилився вбік. Його права рука гротескно звисала з пошкодженого суглоба,
