знову випав з його руки й від похитування човна відлетів убік.
Ґатрі заверещав. То був розпачливий крик агонії: сталевий гостряк глибоко вгородився в його тіло. Я натис ще, намагаючись поранити серце або легені, але держак поламався коло самісінького вістря. Ґатрі перекотився по палубі до свого пістолета. Він відчайдушно намагався дотягтися до нього, а я не менш відчайдушно тяг за линву, щоб утримати його.
Колись я бачив, як дві жінки боролися в чорній багнюці. То було в нічному клубі району Санкт-Паулі в Гамбурзі. І тепер я й Ґатрі робили те саме, хіба що замість багнюки була калюжа крові. Ми борсалися й качалися по палубі, а «Танцівниця» безжально підкидала нас, розгойдуючись на хвилях. Нарешті Ґатрі почав слабнути, вчепившись здоровою рукою у велике сталеве вістря, що простромило йому тіло. Проте, коли «Танцівницю» знову гойднуло, я спромігся накинути йому на шию звій линви й обмотати її кінець навколо ніжки крісла риболова. А тоді, зібравши рештки своєї сили й витримки, я зробив останній посмик.
Нараз повітря вилетіло з грудей Ґатрі, наче вибух. Язик вивалився йому з рота, і мій супротивник розм’як. Його руки й ноги безпорадно обвисли, а голова стала хитатися туди-сюди в такт «Танцівниці».
Я відчув смертельну втому. Моя рука мимоволі розтулилася, і мотуз випав з неї. Я ліг на спину і заплющив очі. Темрява накрила мене, наче саван.
Коли я прийшов до тями, обличчя мені палало так, ніби його облили кислотою. Мої губи набрякли, а спрага стугоніла в роті, як лісова пожежа. Я пролежав горілиць під тропічним сонцем аж шість годин, і воно нещадно мене обсмалило.
Помалу перевернувшись на бік, я стиха заплакав від нестерпного болю, що проймав мої груди. Якийсь час я лежав нерухомо, чекаючи, поки той біль бодай трохи втихне, а тоді заходився оглядати свою рану.
Куля прошила біцепс лівої руки, не зачепивши кістки, і вилетіла через трицепс, лишивши величезну дірку. А потім збоку роздерла мої груди.
Схлипуючи від зусиль, я обмацав бік пальцем. Куля пройшла до ребра. Оголена кістка тріснула й стриміла з рани, де відчувалися шматки олива. У розтовченій плоті застрягли уламки ребра. Пошкодивши м’язи на спині й пробивши дірку розміром з філіжанку для кави, куля вилетіла під лопаткою. Я знову впав на палубу, задихаючись і женучи від себе запаморочливу нудоту. Мій огляд спричинив нову кровотечу, але тепер я принаймні знав, що куля не зачепила грудної порожнини. Я ще мав сякий-такий шанс вижити. Лежачи, я стуманіло роззирнувся довкола. Мій одяг і волосся зашкарубли від крові. Уся рубка була залита нею. Кров запеклася, засохла й стала чорною та блискучою.
Ґатрі лежав на спині з уламком гарпуна в тілі й мотузом на шиї. У животі в нього вже скупчилися гази, надаючи мерцю подоби вагітної жінки.
Я звівся навколішки й поповз. Матерсонове тіло наполовину загородило вхід до рубки – пошматоване кулями, ніби його роздер лютий хижак. Перелізши через нього, я побачив за буфетом ящик з
