був мертвий.
– А той інший хлопець, із заправки?
– Той прожив десь із годину, його ледве встигли привезти до операційної. Там він і помер. Він був ще студентом, підробляв на літніх канікулах. Усе, що йому треба було робити – готувати каву та підтримувати лад на заправці.
Повернулася Петсі з двома наповненими водою разовими пластянками з кришками та вставленими зігнутими соломинками.
– Поки не побачиш, навіть на думку не спадає, як тобі цього кортить! Тут завжди так буває.
Френні подякувала їй і взяла в неї пластянки. Петсі мала рацію, вона справді відчувала спрагу.
– Але ж це нісенітниця якась! – знову звернулася до батька Френні, хоча вона добре пам’ятала, що цю частину розповіді вона чула тоді від матері в машині, і що її батько був страшенно розлючений, оскільки не зміг упізнати того, хто застрелив Ломера.
– Як Меркадо вдалося вибратися з поліційного відділка? Як він дізнався, де ви були?
– То був якийсь збій у роботі мозку, чи принаймні так мені потім пояснили. Тоді за надто короткий проміжок часу сталося безліч подій, а тому в моїй свідомості одна подія наклалася на іншу, і я прийняв одного підозрюваного за іншого. Але навіть тепер можу тобі заприсягтися: я бачив те, що бачив. Убили мого напарника. Я не знаю, як це сталося, але той тип стояв на світлі, не далі, ніж за п’ять чи шість метрів від мене. Ми дивились один на одного, як оце зараз із тобою. Коли на місце вбивства прибули копи, я розповів їм усе, до найменших подробиць. Хай йому чорт, та я навіть ім’я його назвав! Але Хорхе Меркадо в той час сидів у камері для затриманих у Рампарті. Він пробув там цілу ніч.
– А той, хто вбив Ломера?
– Виходить, що я його ніколи не бачив.
– Отже, вони так і не знайшли того, хто це зробив?
Фікс нахилив зручніше кінчик соломинки й почав пити. Йому було важко це робити: заважали стенози у стравоході. Вода проходила по пів чайної ложечки.
– Аякже, – відповів він нарешті, – таки знайшли. Розібралися.
– Але ж ти вказав на зовсім іншого чоловіка.
– Я вказав на нього поліції. Одначе в суді я вказав на того, на кого треба. Слідчі знайшли свідка, який бачив машину, що вилетіла із заправки на шаленій швидкості. Вони поставили собі за мету знайти водія, а потім постаралися відшукати зброю, яку він викинув з вікна машини. Одна річ, якщо вбивають хлопця на заправці, – тут, звісно, поліція спробує знайти злочинця. Але коли вбито поліціянта на заправці – це вже щось геть зовсім інше.
– Але ж у них не було свідків.
– Я був свідком.
– Ти тільки-но мені сказав, що не бачив того типа.
Фікс застережливо направив на неї вказівний палець:
– Я й до цього дня ніколи його не бачив. Навіть коли сидів навпроти нього у суді. Це навіть не обговорювалося. Психіатр сказав, що якби я бачив його, я б його згадав. А якщо я його не пам’ятав, то я згадав би його з часом. Міг
