Infernale. Пекельний сеанс. Джонатан Скарітон
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Infernale. Пекельний сеанс - Джонатан Скарітон страница 10
1881 – прибуття до Нью-Йорка, знайомство з групою художників, творців кругових панорам – колосальних стінних розписів, які полегшують «ефект присутності», якщо розташувати глядача в центрі експозиції. Жереб було кинуто.
1885 – переїзд до Единбурга. Початок розробки 16-об’єктивної кінокамери. Приєднання до мідноливарної майстерні «Вітлі Партнершип» на правах партнера у відділі арматури.
1885 – знайомство з окультистом Карлайлом Істроу, якого дехто вважав надфілософом ніцшеанського ґатунку, а інші – шарлатаном і прислужником диявола. Попри світські витівки Істроу, вони лишалися добрими друзями.
Листопад 1885 – подання документів на отримання патенту на перший в Америці кінознімальний апарат, метод і обладнання «Для створення живих картин природних ландшафтів і життя» на базі комплексної 16-об’єктивної камери і проектувальних систем. Камера використовувала дві вузькі пластини світлочутливого желатину, експоновані крізь об’єктиви, що послідовно приводилися в дію електромагнітними імпульсами. На той час ані Едісон, ані Люм’єри ще не розпочали своєї роботи з дослідження рухомих картин.
Грудень 1885 – одруження з Елізабет Вітлі, донькою його друга й партнера. Вони мали двох дітей, Адольфа і Зої.
Липень 1888 – запис руху кінного транспорту через Південний міст, зроблений шляхом встановлення на скло желатинових позитивів, з’єднаних, своєю чергою, у довгу стрічку, що переміщувалася перед кадровим вікном. Перша людина в історії, що зафільмувала і спроектувала рухомі зображення. Секюлер усвідомив, що для проекції картин потрібне більш жаростійке середовище.
1888 – зникнення Карлайла Істроу з публічного життя.
Початок 1889 – стала можливою гнучка форма целулоїду (її створив Александр Паркс у 1856 році). Приблизно у цей час за допомогою Істроу Секюлер записав на плівку рухому картину, яку назвав «Séance Infernale». Досі вважається, що запис зник.
1889 – Секюлер підготував обладнання для поїздки до Нью-Йорка. Він переконав Елізабет і дітей знайти в Нью-Йорку гідний майданчик для публічної демонстрації свого винаходу. Нарешті вони забронювали маєток Джумель у Вашинґтон-Гайтс. Там мала відбутися демонстрація безпрецедентного винаходу. Однак цього так і не сталося.
Осінь 1889 – поїздка Секюлера до міста Діжон, Франція, на тиждень до брата Альберта перед поверненням до Нью-Йорка на час публічної демонстрації.
Понеділок 16 вересня, 1890 – брат посадив Секюлера на потяг до Парижа, де на вокзалі Ґар-де-Ліон його чекали друзі Карлайл Істроу і банкір на ім’я Ричард Вілсон. Потяг прибув до Парижа. Секюлера в ньому не було. Більше його ніколи не бачили, ні живим, ні мертвим. Поліція обшукала місцевість між Діжоном і Парижем. Досі жодного сліду винахідника чи його особистих речей не знайдено, як немає і пояснень його зникнення. Усе, що збереглося, це дві кінокамери і три фрагменти плівки з його майстерні в Единбурзі.
Вітмен