медсестрою в Іпрі, коли його світлість був там, і саме її листи до Рози давали нам знати, що він живий-здоровий. Бачте, вона знала, що я працюю на його родину. На той час для її світлості то була така розрада. А тепер її вбили! О, це надто жахливо! Вона була доброю жінкою. Усі ці солдати, про яких вона піклувалася… Що за смерть. Не знаю, куди котиться світ, справді не знаю. – Няня Блор відкинулася в кріслі й почала шукати носовичка.
Луїза, яка спочатку не дуже прислухалася, тепер стрепенулася:
– На якій станції, кажеш, її знайшли?
Ненсі спантеличено глянула на неї, але повернулася до газети.
– Тут сказано, що чоловіки забили тривогу в Бексгіллі і її зняли з потяга в Гастінґсі, але, на їхню думку, напад трапився десь між Лондоном та Льюїсом. А що?
– О, нічого, – сказала Луїза, – просто цікаво.
Однак в її голові роїлися тисячі думок. Вона їхала з Льюїса. А тоді Ґая Саллівана несподівано викликали на вокзал… то був Гастінґс? Вона не могла точно згадати, але думала, що це цілком можливо.
Ненсі згорнула газету та відклала її вбік.
– Гадаю, якщо ми таки поїдемо до Лондона цього літа, то я можу попросити в Май нову сукню. Якщо я піду на танці, мені потрібно справити належне враження, – сказала вона, але ніхто не відповів. Няня вдивлялася в камін, а Луїза розчісувала волосся Діани.
– Я сказала, що, може, попрошу про нову сукню. Можливо, я зможу навіть отримати щось, що можна буде використати для мого сезону? До того часу як мені виповниться вісімнадцять, я ж не дуже виросту, правда? – продовжила Ненсі трохи голосніше, ніж до того. Однаково, жодної відповіді.
– Бідолашна жінка, – пробурмотіла няня. – Вона заслуговувала значно кращого. Я маю написати Розі. Луїзо, люба, можеш знайти мені папір для письма?
– Так, няню, – сказала Луїза, розмірковуючи, чи, може, й собі прочитати статтю, коли діти підуть. Вона не була впевнена, що це все означає, але точно відчувала, що щось-таки воно точно означає. – Міс Ненсі, можете відвести дівчаток униз, будь ласка?
Ненсі виглядала похмурою, але простягнула руку до Декки. Непевними кроками дівчинка підійшла, щоб схопити її, і, повільно, вони вдвох повели решту сходами вниз, щоб приєднатися до дорослих за печенею.
3 травня 1917
Іпр
Моя любове!
Вибач, що не писала упродовж останніх двох тижнів, але не було й хвилини на себе, щонайменше жодної, коли б я могла зробити щось інше, окрім як поїсти чи поспати, коли була вільна від роботи. Невдовзі після мого останнього листа тобі нам повідомили, що нас переводять до Іпра, звідки я тобі зараз і пишу. Це кілька годин на північ від Соммі, та з багатьох причин мені та моїм медсестрам здається, ніби нас взагалі не переводили. Ми прив’язані до роботи в лікарні швидкої допомоги майже весь час, що на ногах. Трохи віддалік надворі, між брезентовими наметами лікарні, що й нам слугує притулком, на цих кількох ярдах для нас небагато такого, чого ми вже не бачили раніше.
Земля
