близько року. Але ти несподівано з’явився в моїй голові, коли на роботі я зі своїм босом переглядала розкадровки, відбираючи епізоди, присвячені схваленню та повазі. Я згадала про твою кухню, і на душі стало тепло від того, що прийняла правильне рішення.
Наближався четвер, двадцяте березня, і мені виповнювалося двадцять три. На вихідні в мене була запланована вечірка, але двоє найближчих подруг з роботи, Сценарист Алексіс та Художниця Джулія, як ти називатимеш їх пізніше, наполягали смикнути по чарочці саме в день народження.
Наша трійця стала одержимою закладом «Faces & Names» тієї зими через камін та дивани. Температура сягала близько сорока градусів, але ми подумали, що за нашим проханням камін увімкнуть. За останні кілька місяців ми часто туди заходили, і подобалися барменові.
Джулія зробила мені святкову паперову корону й наполягла, аби я її наділа, Алексіс замовила нам яблучне мартіні. Ми сиділи на дивані перед вогнем, вигадуючи тости перед кожним ковтком.
– За день народження! – почала Алексіс.
– За Люсі! – виголосила Джулія.
– За друзів! – додала я.
Потім тости перетворилася на: «За те, що ксерокс сьогодні не барахлив!», «За боса, який узяв лікарняний!», «За безкоштовні ланчі, що лишаються після галасливих зустрічей!», «За бари з камінами!» та «За яблучне мартіні!».
Офіціантка підійшла до нашого дивана з тацею, на якій було ще три келихи мартіні.
– О, ми це не замовляли, – сказала Джулія.
Офіціантка всміхнулася.
– У вас, дівчата, є таємний шанувальник. – Вона кивнула на бар.
За стійкою сидів ти.
На мить здалося, що в мене галюцинації.
Ти помахав нам.
– Він передає Люсі вітання з днем народження.
Щелепа Алексіс упала від здивування.
– Ти його знаєш? – спитала вона. – Він сексі! – Алексіс узяла один із келихів, які офіціантка поставила на столик. – За симпатичних хлопців у барі, які знають твоє ім’я і передають безкоштовні напої! – проголосила вона і, потягнувши мартіні, додала: – Іди, подякуй йому, імениннице.
Я поставила мартіні на столик, але потім передумала, узяла келих із собою і, трохи похитуючись на високих підборах, попрямувала до тебе.
– Дякую, – промовила я, умощуючись на стілець ліворуч від тебе.
– Із днем народження, – відповів ти. – Гарна корона. Я засміялась і зняла її.
– Тобі пасуватиме краще. Хочеш спробувати? – запропонувала я.
Ти натягнув корону, розбурхавши свої локони папером.
– Шикарно, – оцінила я.
Ти усміхнувся й поклав корону на барну стійку.
– Я ледве тебе впізнав, – промовив ти. – Ти щось зробила з волоссям.
– Зробила чубчик, – відповіла я, поправляючи зачіску.
Ти роздивлявся мене як тоді, на кухні, з різних боків.
– Вродлива з чубчиком чи без.
Ти
