Світло, яке ми втратили. Джилл Сантополо
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Світло, яке ми втратили - Джилл Сантополо страница 9
Ми вмостилися на дивані, поставивши тарілки із сніданком на голі коліна. Я сказала:
– Під час навчання в середній школі ми з Кейт приходили сюди, аби відвідати її бабусю. Вона працювала лектором у Музеї мистецтва Метрополітен, доки не захворіла. Вона вивчала історію мистецтва в коледжі задовго до того, як більшість жінок узагалі думали про навчання.
– Я хотів би з нею зустрітися, – відповів ти, зробивши ковток кави.
– Вона б тобі сподобалася.
Ми тихенько жували – мої стегна навпроти твоїх, моє плече легенько торкалося твоєї руки. Для нас було неможливим перебувати разом у кімнаті й не торкатися одне одного.
– Коли повертається Кейт? – прожувавши, запитав ти. Я знизала плечима. Місяць тому вона познайомилася з Томом і минулої ночі, здається, вдруге ночувала в нього.
– Мабуть, нам час одягатися.
Я відчула твій погляд на своїх грудях.
Ти відставив тарілку, закінчивши сніданок.
– Ти не уявляєш, що робиш зі мною, Люсі, – сказав ти, спостерігаючи, як я відкладаю виделку на тарілку. – Увесь ранок ти без одягу. Це наче потрапити до однієї з моїх фантазій. – Твоя рука спустилася донизу, і ти почав повільно пестити себе крізь тканину.
Я ніколи не бачила, як ти торкаєшся себе, ніколи не бачила, що ти робиш на самоті. Я не могла відірвати погляд.
– Твоя черга, – промовив ти, звільняючись від спідньої білизни.
Я відставила тарілку й потягнулася до тебе, вже збуджена. Ти похитав головою й усміхнувся.
– Я не це мав на увазі.
Я здивовано підняла брови й лише тоді зрозуміла, чого ти хотів. Я провела пальцями до низу живота. Ти також ніколи не бачив, як я торкаюся себе. Але від думки про це я збуджувалася. Я заплющила очі, думаючи про тебе, про те, що ти дивишся на мене, про те, що розділяю цю інтимну мить разом з тобою, і я відчула, як моє тіло здригнулося.
– Люсі, – прошепотів ти.
Я широко розплющила очі й побачила, що ти пестиш себе, прискоривши темп.
Це було інтимніше за секс – ми вдвох виконуємо цей акт одне для одного, акт, що зазвичай був особистим. Межі, що розділяли «мене» і «тебе», розпливалися більше, ніж у «нас».
Я продовжувала пестити себе, а ти сперся на диван і повністю зняв білизну, твої очі постійно були на мені. Наші руки пришвидшилися, як і наше дихання. Ти прикусив губу. Тоді я побачила, як твоя рука міцно обхопила член. Як скоротилися м’язи. Я побачила, як ти кінчив.
– О Господи, – видихнув ти. – О Люсі.
Я почала завзятіше працювати пальцями, щоб приєднатися до тебе, але ти накрив мій зап’ясток своєю рукою.
– Можна я? – запитав ти.
Від звуку твого голосу я затремтіла.
Потім я кивнула, й ти переліг так, щоб я могла витягнутись