виникав конфлікт, але робила знижку на те, що все-таки це вигадані персонажі, і, аби надати пристрасті та більше інтриги, Анн і Серж Голон понавигадували отаких сюжетних перипетій.
«Ти найчудовіша дружина у світі, – сказав їй сьогодні вранці її чоловік. – Я тільки таку хотів мати». Вікторія згадувала слова Василька, і її серце тануло, а тіло огортало теплом і затишком. Вона мала свого особистого Жофрея. Він такий же цікавий і самодостатній, розумний і привабливий. У нього серйозний бізнес, великі психологічні й фізичні навантаження, від чого часом роблять його нервовим і буркотливим. Але до них із Назарчиком він залишається добрим і турботливим. І, звісно, він її любить, страшенно кохає свою дружину, її. Сам так казав!
Вона так собі мислила, перебігаючи з однієї крамниці в іншу. Найперше придбала кілька красивих білосніжних комплектів білизни. Уявлення не мала, що ціни такі скажені. Давно собі не дозволяла таких покупок. Уже навіть і пригадати не могла, коли, але точно ліфчик пуш-ап не був за ціною пальта. На верхній одяг для себе вирішила не дивитися, адже малому потрібна була курточка й чобітки, а їй позаріз потрібно купити нові мешти. Супермаркет із взуттям пропонував шалений вибір хороших моделей. Приміряла три-чотири й обрала красиві лаковані туфлі на невеличких підборах кольору марсала. До всього підійдуть! До того ж ціна була на тридцять відсотків нижчою – пряжка-прикраса майже відклеїлася. Але повернути її на місце не проблема, навіть у майстерню нести не доведеться. Усе виправить суперклей.
Щаслива й задоволена, що зекономила стільки коштів, Вікторія вже хотіла повернутися додому, коли подумала, що не буде тягнути з покупкою обновки для сина й побігла повз брендовий італійський магазин у дитячий відділ іспанської торговельної марки. Здалеку помітила, що там уся вітрина заліплена написом «Sale», і великим кроками спішила туди. Але раптом щось знайоме промайнуло повз її боковий зір. Зупинилася і зробила два кроки назад, повернула голову вліво – й обмерла від побаченого. Їй волосся заворушилося на голові, а з рук повипадали пакунки. Вона їх миттю підняла, повернувшись спиною до побаченого, і прожогом сховалася за колоною навпроти. Відтам знову визирнула, з тяжким болем споглядаючи картину, що відбувалася всередині крамнички з італійськими речами. Там мужчина допомагав молодій дівчині натягти на ногу високі чоботи-ботфорти. Він робив це так, що Вікторію мало не знудило: проводячи пальцями вгору по нозі, привідкривши ажурну корунку[1] панчіх, його пальці зісковзнули до внутрішньої сторони її стегон і гулькнули глибше, поміж її ноги. Продавці вдавали байдужість і не звертали на цю брутально хтиву сцену жодної уваги. Дівчина ж сміялася і грайливо зиркала на свого партнера. А ним був Василь! Її наймиліший і найкоханіший у світі чоловік, який лише вранці доводив свою вірність і клявся у вічній любові. Віці здавалося, що вона зараз знепритомніє. Двічі за одну добу бачити одне й те саме вона не мала
Мереживо. (
