за своїм походженням та змістом джерел (не лише з двох – дохристиянських вірувань та християнства), а релігійні погляди та міфологічні вірування мали синкретичний характер. Утім, С. Рок наголошує на загальній недосконалості термінів, якими вчені позначають одне явище, та обтяженість їх ідеологічним багажем: «Який би термін ми не вживали – двовір’я, язичницькі пережитки, синкретизм, марновір’я, навіть фольклоризоване християнство, – він буде позначений ідеологічним багажем та концептуальними недоліками»110.
Що ж до власне поняття «нижча міфологія», то воно було введене в науковий обіг німецьким етнографом XIX ст. В. Маннгардтом, який першим піддав цю категорію міфологічних персонажів спеціальному вивченню111. В українській історіографії для узагальнювального позначення міфологічних вірувань та уявлень сільського населення (яке переважно й досліджувалося) паралельно застосовувалися два терміни: «демонологія» та «нижча міфологія». Закріпився й нині широко використовується термін «демонологія». Однак, на мій погляд, він є некоректним, може викликати плутанину і не відображає всієї складності бріколажної системи вірувань та уявлень у структурі народної релігії. Історик К. Диса слушно зауважує, що в сучасній українській історіографії демонологія асоціюється з етнографією, а не з теологією, «з якою вона має більше спільного»112. Часом терміни «демонологія» та «нижча міфологія» вживаються як синонімічні, однак вони не релевантні, оскільки, за словами М. Гримич, «не всі істоти нижчої міфології є демонічного походження чи демонічних функцій»113. «Нижча міфологія», на відміну від «демонології», є набагато ширшим поняттям. У повному своєму обсязі, за визначенням Л. Виноградової, нижча міфологія є багатоскладовою системою, що включає як самостійні одиниці не лише традиційно виділених, найбільш популярних істот (водяників, домовиків, русалок тощо), але й персонажів із менш вираженим міфологічним статусом, тобто духів, що не наділені конкретним іменем і не мають яскраво виражених індивідуальних характеристик114. Отже, на позначення складного комплексу традиційних вірувань та уявлень про надприродних істот доцільніше вживати термін «нижча міфологія». Він охоплює широкий спектр уявлень про істот різного походження і функцій, а також вірувань, пов’язаних із локусами та предметами щоденного (у тому числі релігійного) життя й праці людини традиційного сільського соціуму XIX – початку XX ст.
Необхідність екскурсу в понятійно-термінологічне поле «народного християнства» продиктована специфічністю взаємин понять «народної» і «канонічної» релігії та сфери нижчої міфології як у свідомості й повсякденному житті носіїв культури, так і в їх науковому тлумаченні. Так, терміном, що в постсоціалістичній (польська, болгарська, словацька наукові традиції) та пострадянській науці (переважно йдеться про литовську, російську, білоруську, молдавську
Rock Stella. Popular Religion in Russia… – Р. 57.
Иванов В. В. Низшая мифология // МНМ. – М., 1982. – Т. 2. – С. 215.
Диса К. Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII – XVIII століття. – К.: Критика, 2008. – С. 70.
Гримич М. В. Традиційний світогляд… – С. 197.
Виноградова Л. Н. Народная демонология и мифо-ритуальная традиция славян. – М.: Индрик, 2000. – С. 27.
