часи політики українізації і здійснювалася в межах академічних установ. У 1920 р. було створено Етнографічну комісію ВУАН, яка обрала для себе широкий спектр досліджень і здійснила велику збирацьку роботу175. У її часопису – «Етнографічному віснику» – публікувалися статті, в яких висвітлювалися питання української традиційної духовної культури та світогляду. Важливими для нашого аналізу є дослідження В. Білого та В. Петрова176, присвячені різним аспектам демонологічних уявлень українців. Ґрунтовне вивчення окремих сфер професійної діяльності «знаючих» людей знаходимо у В. Гіппіуса177 та Л. Шульгіної178. На той же період припала діяльність етнографа В. Кравченка, чиї розвідки містять значний корпус матеріалів із «народної Біблії», різноманітних вірувань та міфологічних уявлень179.
Тоді ж при Історико-філологічному відділі ВУАН було створено Історичну секцію, почав видаватися журнал «Первісне громадянство та його пережитки на Україні», на сторінках якого друкувалися дослідження з традиційного світогляду й міфології. Це, зокрема, статті К. Грушевської, Ф. Колесси, В. Костащука, М. Петровського, В. Чернишова, К. Штепи180, що висвітлювали багато питань, пов’язаних із традиційними міфологічними віруваннями та уявленнями українців. До плеяди тогочасних дослідників, які займалися нижчою міфологією, належать і В. Дашкевич та Д. Щербаківський. Перший відомий працею, присвяченою віруванням, пов’язаним із мертвими тваринами, та їхньому зв’язку з «нечистою силою»181. Д. Щербаківський був дослідником широкого профілю. Для нас важливою є його розвідка, присвячена образу холери182. Дослідження української школи етнології в Наддніпрянській Україні були перервані нищівною політикою радянського уряду в 1930-х роках: репресіями, переслідуваннями, закриттям установ та видавництв. Пізніше така ж доля спіткала й львівську школу етнології.
За радянської доби, від кінця 1930-х років до, фактично, кінця 1980-х років, вивчення міфології та світогляду в УРСР перебувало на маргінесі наукових досліджень. Подібні теми в українській радянській етнографії були під забороною або ж розглядалися під кутом необхідності ідеологічного викорінення «пережитків»183, до яких відносили як християнство, так і різноманітні міфологічні уявлення й магічні практики (як, зокрема, в працях В. Келембетової). Заради справедливості треба сказати, що ці тексти писалися під шаленим ідеологічним тиском та в атмосфері цілковитого страху, який понівечив долі й науковий талант багатьох українських радянських етнографів.
З-поміж публікацій кінця 1920-х – початку 1930-х років варта осібної уваги невелика книга Б. Манжоса «Вірування та забобони нашого села» (1926 р.), у передмові до якої автор зазначає: «Завдання книжки – переглянути всілякі вірування та релігійні забобони, що й тепер ще забивають памороки нашим селянам. […] І от тепер, коли
Музиченко С. М. Біля витоків української радянської етнографії // Народна творчість та етнографія. – 1986. – № 4. – С. 21.
Білий В. До звичаю кидати гілки на могили «заложних мерців» // ЕВ. – К., 1926. – Кн. 3. – С. 82—94; Петров В. Вірування в вихор і чорна хвороба // ЕВ. – К., 1926. – Кн. 3. – С. 102—116.
Гіппіус В. Коваль Кузьма-Дем’ян у фольклорі (Пам’яті В. М. Отроковського) // ЕВ. – 1929. – Кн. 8. – С. 3—51.
Шульгіна Л. Ганчарство в с. Бубнівці на Поділлі // Матеріяли до етнології. – 1929. – Вип. II. – С. 111—200.
Кравченко В. Звичаї в селі Забрідді та по де-якіх іньшіх, недалекіх від цього села місцевостях Житомирського повіту на Волині. – Житомір: Друкарня «Робітник», 1920. – 160 с. та ін.
ІР НБУВ. – Ф. X. Архів ВУАН. Од. зб. 15199-15200. Грушевська Катерина. З примітивного господарства. Кілька зауважень про засоби жіночої господарської магії. – 1928. – 104 арк.; Там само. – Од. зб. 15114. Арх. зб. Первісне громадянство. – 1930. – Кн. 2. Колесса Філарет. Передхристиянські вірування про душу й позагробове життя як джерело найстарших мотивів українського похоронного голосіння. – 118 арк.; Там само. – Од. зб. 15096. Арх. зб. Первісне громадянство. – 1930. – Кн II. – 4. Костащук В. Попи-ворожбити /До історії знахарства на Україні/. – 5 арк.; Там само. – Од. зб. 15141. Арх. зб. Первісне громадянство. – 1930, № 1. Петровський Микола. З історії чарівництва в Старій Україні [стаття]. – 7 арк.; Там само. – Од. зб. 15272-15274. Арх. ж. Первісне громадянство. Чернышев Василий. Обнажение при волшебстве. – 20 арк.; Штепа К. Про характер переслідування відьом в старій Україні // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. – 1928. – Вип. 2—3. – С. 64—80.
Дашкевич В. Я. До питання про заложних тварин в уявленнях українського народу: (З поля вивчення народного світогляду). – Харків.: [б. в.], 1927. – 31 с.
Щербаківський Д. М. Сторінка з української демонології (вірування про холеру) // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К., 1992. – С. 540—553.
Цей термін питомо не містив негативних конотацій і лише згодом утратив первісне значення «культурні переживання» (саме в такому значенні його вживав М. Сумцов) і почав використовуватися як пейоратив, тобто містити негативну оцінку, засудження, іронію чи зневагу.
