вона.– Я трохи турбувалася, що візьму щось не у твоєму стилі…– У цю мить мене наче вдарило: це ж вона придбала для мене цю казкову сукню!
Мені стало ніяково від того, що вона зробила мені такий дорогий подарунок, і я від щирого серця подякувала їй, а потім поцікавилась:
– Як вам вдалося вмовити маму дозволити мені її?
Вона розсміялася:
– Якщо тобі дуже хочеться вдягти чорну сукню, чому б її справді не вдягти? До того ж ти у ній така гарна. А мамі ми просто нічого не скажемо, добре? Це буде нашою особистою таємницею.
З часів «лимонадного бізнесу» жодна людина з маминого близького оточення нічого не приховувала від неї заради мене. За тиждень по тому я отримала свою першу пару панчох – нейлонових! Згодом – пару чорних туфель на дводюймових «танкетках»! Я й навіть мріяти не наважувалася про справжні «танкетки»! Дуже скоро у мене зібралося багато «таємних скарбів», і тепер я тільки чекала якоїсь нагоди, щоб їх вдягти. Я була дуже наївною і не розуміла, що до мене залицяються.
Коли я прохопилася про своє бажання стати актрисою, щедра на подарунки Носорожиха, чиєю метою, здавалося, відтепер стало надавати мені будь-що, чого забажає моє маленьке серденько, дипломатично передала це моє бажання матері, і та викликала одного з «хлопчиків» та домовилася з ним про надання мені уроків акторської майстерності, «щоб зробити дитину щасливою». Відтоді щодня я мала з’являтися в її бунгало – зрозуміло, за її відсутності,– і там невдаха-актор із відчутним німецьким акцентом навчав мене «мистецтву промовляння Шекспіра».
Поки він пихато промовляв монолог Джульєтти та доводив мене до зубовного скреготу, мавпуючи інтонації Вебера і Філдза, моя мати почала готуватися до другого фільму із Пастернаком. Вона запросила свою улюблену дизайнерку Ірен, і вони вдвох, почуваючи себе дуже винахідливими, розважалися на повну. Білий смокінг з «Білявої Венери» було перероблено на парадний офіцерський кітель; смугастий пеньюар, оздоблений білим пір’ям із «Розпусної імператриці» – на ще вульгарніший, але досить ефектний витвір.
Та сама команда, що написала для неї «Подивимось, що мають хлопці в секретному місці» для «Дестрі», не спромоглася створити для «Семи грішників» хіт такого ж рівня, але пісня «Мій хлопець служить у флоті» стала не менш популярною. Матері дуже кортіло, щоб її проспівав Ноел Ковард, але той навідріз відмовився: бо не він був її автором, а найголовніше – тому, що цей гомосексуаліст ще не втратив смаку!
Мама насолоджувалася власною воскреслою славою, досі закохана в одного «ковбоя», вона вже закидала оком на іншого, блазнювала на майданчику і поводилася, як справжня американка: зверталася до членів групи «любий», стійко жувала клейкі пончики, пила каву з електричних кавоварок у студійній їдальні – без жодного саркастичного зауваження; заприятелювала із Бродеріком Кроуфордом[49], обворожила чарівну Анну Лі[50], несамовито фліртувала з новим провідним актором:
Американський актор, партнер Дітріх у фільмі «Сім грішників».
Американська актриса британського походження, яка виконала роль Дороті в «Сімох грішниках».
