нудно було в їх товаристві! Вони ні про що інше не думали, крім свого тіла, й не мали інших інтересів та цінностей, крім тих, що стосуються здоров’я.
Ні, Ніцше не належав до таких. У нього широкий діапазон інтересів, та й сам він чарівливий. Цілком певно, фройляйн Саломе таким його вважала й досі вважає, хай навіть вирішила, що Пауль Ре краще годиться для романтичних стосунків. До того ж Ніцше описував свої симптоми не тому, щоб викликати співчуття чи хоча б підтримку, – Броєр це спостеріг уже на початку консультації.
Навіщо ж тоді ці вишукані подробиці в розповіді про функції організму? Мабуть, задля точного діагнозу. Маючи гострий розум та ідеальну пам’ять, Ніцше повівся раціонально – подав якнайвичерпніші дані досвідченому фахівцеві. Або ж він дуже вже заглиблений у самого себе. Наприкінці анамнезу Броєр знайшов ще одне пояснення: Ніцше так мало спілкувався з іншими людьми, що проводив надто вже багато часу в розмовах із власною нервовою системою.
Упоравшись з історією хвороби, Броєр перейшов до медичного огляду. Він провів пацієнта до процедурного кабінету – невеликої стерильно чистої кімнати, в якій були тільки ширма, стілець, кушетка, покрита накрохмаленим білим простирадлом, раковина, вага й стальна скринька з інструментами. Залишивши Ніцше самого переодягатися, за кілька хвилин Броєр повернувся й побачив, що той, уже вбраний у халат із розпіркою, але й досі в довгих чорних шкарпетках із підв’язками, ретельно складає свою одежу. Ніцше попросив пробачення за те, що забарився:
– Моє кочове життя велить мені мати лише один костюм. Отож і дбаю, щоб йому було вигі́дно відпочивати.
Медичний огляд був такий самий методичний, як і анамнез. Почавши з голови, Броєр повільно просувався по тілу, постукуючи, прослуховуючи, доторкаючись, промацуючи, принюхуючись і спостерігаючи. Хоча в пацієнта було чимало симптомів, Броєр не виявив в організмі відхилень від норми, якщо не брати до уваги великого рубця над грудиною – наслідку удару об сідло під час служби в армії, короткого косого рубця на переніссі – наслідку дуелі, й кількох ознак анемії – блідість губ, слизової оболонки очей і складок долонь.
Що викликало анемію? Імовірно, харчування. Ніцше сказав, що цілими тижнями не їсть м’яса. Але пізніше Броєр згадав, що Ніцше, з його слів, іноді блює кров’ю, тож причиною хвороби могло стати знекровлення від шлункових кровотеч. Доктор узяв аналіз крові, щоб визначити рівень еритроцитів, і після ректального огляду зібрав із рукавички дрібку калу, щоб перевірити його на вміст крові.
А як щодо скарг пацієнта на очі? По-перше, Броєр виявив однобічний кон’юнктивіт, якому можна легко зарадити очною маззю. По-друге, доктор хоч як старався, але не зміг сфокусувати офтальмоскоп на сітківці. Щось заважало це зробити. Мабуть, непрозорість рогівки або ж її набряк.
Броєр приділив особливу увагу нервовій системі – не тільки
