світом ця дивовижна легендарна жінка на ймення Кармен-Фернанда-Альфонса-Естрелла-Наталена де Кастро Ляцерда і Медінацелі Фернадес де Кордоба і Фіґероа, вона ж – Неджма Беґом Гакгаманіш ібн Куруш, вона ж Наталія Ковалевська, вона ж – Наталена Королева – легенда європейської культури й української літератури.
Шляхами і стежками життя
Передмова
Даючи цю працю, мушу сказати кілька слів, щоб уникнути помилкових «висвітлень» та приписування мені думок, яких я не тільки не мала, але яких і мати не могла.
Є це лише ряд кинених «моменток»-фотографій з путі мого життя. Не можу назвати цю жменьку образів «спогадами». Життя моє було таке пестре та різноманітне, що на «спогади» мусіла б написати кілька книжок.
Дала цій праці підзаголовок «повість», бо зв’язала формою повісті ці «світлинки життя».
Передбачаю, що критика, як це бувало і раніш, буде мені закидати «непов’язаність» між окремими образами та що я «своїм звичаєм» переплела тверезу дійсність фантастичними явищами, як, наприклад, з’явлення дону Еугеніові37 його покійної сестри, фрагмент Камбізової38 історії і т. п.
Ця «непов’язаність» не є проявом мого неуміння обходитись з матеріалом. Як рівно ж домінування фантастичного елементу не є жадним «нахилом до спіритизму», як мені це витикалося.
Зі спіритизмом не маю нічого спільного. Скажу більше: мені було завжди дуже смішно слухати про те, як гурток ситих буржуа, по добрій вечері, бавиться «загробовою конверcацією39» з духами Сократа, Наполеона, Клеопатри – ніколи з ким-небудь «меншим!» – та радяться з ними про свої дрібні приватні клопоти, напр., чи видужає бабуня? чи перейде до другої класи Маня чи Оля, чи варто купити те або інше і т. п.
А Сократ відповідає досконалою французькою, Наполеон пише без помилки по-російському, а Клеопатра «чеше» по-українському, немовби цілий вік свій прожила в Кобиляках.
Стільки про мої «нахили до спіритизму».
Що ж до способу моєї нарації – мабуть, є це підсвідомий відгук лектур, якими я захоплювалась в молодості, у віку між 14–19 роками.
В ту добу мого життя улюбленими моїми авторами були маврські40 чи власне мозарабські41 історики та аналісти42. У тому періоді мого життя я добре знала арабську мову. Навчили мене їй мої вуйки, обоє солідні вчені, які знали її, як свою власне еспанську.
А маврські історики пишуть цілком інакше, як їхні урівноважені европейські колеги, які відзначають лише сухі факти. У маврів історичні факти завжди переплетені поезією, казкою, легендою, яким надається однакова вага, як і історичним подіям.
Автор-мавр не хоче брати на увагу, що є явища визначніші й є дрібніші. Він хоче вірити фантасмагоріям
Мозараби – еспанці, які за маврської влади в Еспанії писали мовою арабською, бо іншою не було дозволено писати історії чи взагалі серйозних творів (Н. К.).
