матері50.
Вчили мене історії Еспанії, археології, мистецтву приправляти лікувальні зілля, музиці, співу, складанню віршів eспанських і латинських. З річей «практичних» навчили мене їздити на коні, «як пікадор», шермувати шпадою51, стріляти. Коли була потреба, певно, я б могла не тільки лікувати свого коня, але, може, і підкувала б його.
Де ж би при такій вихові могли розвинутись «жіночі нахили до вишивання»?
Але коли б мої критики заглянули до Ібн-Калдуна52, Ібн-ель-Атіра53, Ібн-Адгарі54 чи Акбар-Маджнуна55, напевно б знайшли там чимало моїх «хиб».
Можливо, що вражіння юності утворили спосіб мого думання.
Серед численних наймень та титулів мого роду є одно, мені миле: «de Cordova56».
Маврська Кордова57 відмітила мене своєю печаткою. Позбутись її не можу. Як не можу виправити свій «нечитальний» рукопис, навикнувши за молоді літа до арабського письма. Вже більш як 40 літ не чую арабської мови, забула вже її, але рукопис лишився подібний на арабський.
Галицька критика часто рівняла мене до польських авторів, шукаючи у мене їхнього впливу. Це непорозуміння повстало з того, що в Галичині про мене відомо було лише одно, що я – римо-католичка. А це для галичан значить, що я – полька. Що, крім поляків, є ще інші народи католицькі, про те Галичина немов не хоче знати. Що мій батько, Адріан-Георг Дунін-Борковський58, був поляк та ще й син польського повстанця з 1863 року59, Адама Дунін-Борковського, – цього я ніколи не укривала й не вирікалась та вирікатись не буду.
Але з дитячих літ батько був вихований у Франції, власне, у Парижі. Там же ж студіював на університеті – був природник, власне, ентомолог. І можливо, що міг би стати визначним вченим, коли б не мав досить грошей, які йому давали можливість жити, як йому заманеться, та виконувати далекі подорожі, що перешкоджали йому працювати вперто і систематично.
Під час своїх студій батько зазнайомився, як молодий ще студент, зі славним французьким астрономом Камілем Фламаріоном60. Приятельство це тривало аж до самої батькової смерті.
З матір’ю моєю, Марією Кларою де Кастро Ляцерда і Медінацелі Фернандес де Кордова і Фіґероа, батько зазнайомився в Біаріці61.
Одружившись з нею, переселився до Еспанії, де й жив до мого народження, яке було причиною смерті моєї матері. Овдовівши, батько не схотів лишитись в Еспанії. Причин на те було кілька. Першою був великий сум, що огорнув батька по смерті матері. Не хотів бачити мене – бо я була «причиною» смерті матері. Був розчарований, що народилася донька, а не син, продовжуватель старого роду. Не останньою з причин було також те, що мати моя була вельми багата – багатша за батька. Отже, батькова гордощ обурювалась при думці, що про нього могли б подумати, що він, «вбогий польський емігрант», лишився як «управитель маєтками дружини до повноліття доньки». І батько подався
Мати Наталени Королевої,
Ідеться про
Можливо, згадується
Відомостей про особу віднайти не вдалося.
Ідеться про польське національно-визвольне січневе повстання 1863 р. у Росії, яке охопило Польщу, Литву, частково Білорусію та Правобережну Україну. Причиною повстання стало прагнення польського народу здобути національну незалежність і відновити державність. Після поразки революційних виступів уряд Росії жорстоко розправився з її учасниками: сотні поляків страчено, тисячі – відправили до Сибіру або армії, конфіскувавши їхнє майно.
