пані Теофіла Дунін-Борковська. Лишилась цілком самітня на світі несповна п’ятилітня сирітка, племінниця і хрещениця дона Еугеніова, донька його померлої сестри, Клари Дунін-Борковської, Наталена Кармен Фернанда Альфонса Стелла.
Патер Гауденцій писав по-латині, бо еспанської мови не знав. Тому еспанське наймення Естрелля переклав латинською формою Стелла148.
– Виникли, – писав чернець, – великі комплікації149. Невідомо-бо, де перебуває батько дитини і чи живий ще. Як багато нащадків повстанців, жив з дитинства за кордоном. Студії побирав в Парижі. Оженившись, переїхав до батьківщини дружини – Еспанії. По смерті дружини від’їхав до Індії чи Цейлону й більш про нього немає відомостей.
Інших кревних тут, «в краю», дитина не має. Як видко з документів дитини, народжена вона в Бурґосі150, в Еспанії. Записана як еспанка й не є російською підданою. Має, еспанським звичаєм, цілий ряд наймень, прізвищ, титулів151, які нічого спільного ані з Росією, ані з Польщею не мають. Отже, може, дон Еугеніо, як опікун та хрещений батько, уйметься сирітки та знайде яких кревних, бо інакше треба буде звертатись до еспанського посольства, щоб малолітню еспанську піддану умістили десь до сиротинця в її батьківщині.
Маєток по пані Теофілі лишився великий. Але дитині навряд щоб міг дістатись, бо перш за все дитина – чужа піддана. Якби ж хоч була доросла, то могла б шукати якихсь способів, шляхів, щоб доказати свої права. Але – п’ятилітня дитина? А до того ще – напевно буде згадано про те, що дід її, дружина пані Теофіли, граф Адам Дунін-Борковський, був польський повстанець 1863… Тож маєток найпевніш перейде до царського володіння.
Еугеніо замислився.
Сумні й давні вже згадки викликав в його пам’яті цей лист: його прощання зі шваґром152, Адріаном-Георгом, графом Дунін-Борковським…
Кларіта пережила лише чотири години народження своєї дитини. Батько по похороні не хотів ані бачити своєї доньки.
– Погляд на неї шарпає мені серце! Нагадує смерть Кларіти…
І вирішив від’їхати до Індії.
– Не говоріть мені про християнство! – перервав умовлення своєї матері, пані Теофіли, яка приїхала до Бурґосу на хрестини дитини, що мала народитись. – Не можу-бо зрозуміти, кому і нащо було потрібно смерті Клари! Також вона взірцева християнка-католичка! – молилася свойому Богові, прохала у нього щастя для себе! І ось – маємо відповідь на її молитви!
– Тож не лишається нічого іншого, – зітхнула бабуня Теофіла, – як взяти дитину на Волинь! Бо хто ж її тут виховуватиме?
– Напевно не я! – знизав раменами батько, – бо це – жіноче діло!
Донья Клара давно вже не мала батьків. Вся її родина складалась з брата Еугеніо, старшини королівської гарди, та молодшої сестри Інес, яка ще була в кляшторній школі-пансіонаті «Sacré Coeur» в Парижі. Були, правда, віддалені кревні, але родина доньї Клари ніколи не була з ними в жадних близьких
Стелла, чи Естрелья, означає «зоря». В еспанському календарі припадає пам’ять про ту святу 21 травня, в той самий день, як і пам’ять св. Кассільди (Н. К.).
В Еспанії кожний має прізвище не тільки батька, але й матері. Якщо ж якась галузь роду вимерла – прізвище переноситься часами на най ближче споріднену особу. Тому еспанські прізвища такі довгі (Н. К.).
