науково. З природничих наук, які собі вибрав, затримався на вузькій спеціальності – ентомології.
Був одним із серйозних ентомологів своєї доби. Мав вельми цікаві і цінні збірки-колекції. Частинно купував матеріал для своїх збірок, частинно сам його збирав. Аби придбав якийсь рідкий чи особливо цікавий екземпляр, видавався на далекі мандрівки, небезпечні подорожі. Зазнав чимало пригод. Але ніколи не хотів писати про те, що так цікаво розповідав.
– Не зрозуміють! Більшість людей вважає нас, ентомологів, за дурнів або дармоїдів, які знічев’я не знають, що вже й вигадати, й тому ганяються за метеликами – як діти! А цікавого зажив досить.
Так, напр., аби придбав гарний екземпляр мотиля антімахуса155, видався за ним аж до Сахари. Бо живе цей мотиль в оазах, на верхів’ях пальм, і спускається на землю лише по дощі. Що ж дощ у Сахарі не таке часте явище, як, скажім, на Литві чи на Волині, то мусив чекати два роки. Зловлений мотиль був ушкоджений. Тож довелось знов чекати, щоб впіймати другого.
Мотилі були головною метою студій графа Адріана. Він казав, що на ці студії не вистачає часу за людське життя – занадто воно коротке, а студії занадто скомпліковані та розсяглі. Але цікавився також і астрономією. Може, тому, що на університеті поприятелював з Камілем Фламаріоном – пізніш славним французьким астрономом. Те приятельство тривало ціле життя. І упевнилось ще більш, коли обох товаришів засягло теж саме горе – вдовство у молодому віку.
Молода Фламаріонова дружина, яка мала наймення Стелла156, як і слід дружині астронома і в пам’ять якої Адріан вирішив назвати дочку, якщо її матиме, загинула вельми трагічно: їй схотілось спробувати лету в аеростаті – явищі тоді цілком новому. Аеростат упав. І в числі офір була пані Стелла Фламаріонова.
Граф Адріан не був створений на родинне життя. Мав всі дані, щоб з нього став вчений. І було це великою помилкою з його боку, що не пішов цією дорогою. Якби не був багатий, може, досяг би слави великого вченого. Перешкоджала йому можливість легко здійснювати кожну фантазію, кожну примху. Це відтягало від систематичної і витривалої праці й зводило її на ступінь тільки ділетантизму. Зі своєю першою дружиною, доньєю Кларою де Кастро Ляцерда і Медінацелі Фернандес де Кордова і Фіґероа, граф Адріан зазнайомився в Біаріці, де був на морських купелях.
По одруженню перенісся до її батьківщини – Еспанії, де прожив з нею три роки.
По смерті дружини вважав для себе за понижуюче лишитись «управителем маєтком» померлої до повноліття доньки. Здавалося йому, що горді еспанські гранди дивитимуться на нього, як на «вбогого емігранта»: поляка, який користає з багатства дружини.
Коли очікували народження дитини, бабуня Теофіла приїхала до Еспанії на хрестини. Але хрестини відбулись сумні і разом з похороном матері.
Коли бабуня бідувала над тим, хто виховуватиме сирітку, граф Адріан гостро відсік:
– В
Стелла, Stella – зоря (Н. К.).
